Олександр Михайлов

Олександр Якович Михайлов
Олександр Якович Михайлов народився 5 жовтня 1944 року в селищі Олов'яне Читинської області. У 1959-1961 роках навчався в ремісничому училищі, в 1961-1963 роках працював на риболовецьких судах.

У 1969 році Олександр закінчив театральний факультет Далекосхідного інституту мистецтв і став артистом Приморського крайового драматичного театру ім. Горького, де дебютував роллю Раскольникова в спектаклі «Злочин і кара».

У 1970-1979 роках він працював у Саратовському академічному театрі драми ім. К.Маркса, на сцені якого грав Костянтина в «Дітях Ванюшина», князя Мишкіна в «Ідіоті», Шаманова в спектаклі «Минулого літа в Чулимске».

На кіноекрані Михайлов дебютував головною роллю у фільмі «Це сильніше мене» (1973), після чого чарівного й фактурного актора стали охоче запрошувати в основному на головні і позитивні ролі в кіно і телефільмах.

Найбільш помітною з ранніх екранних робіт Михайлова став сільський шофер Федір у фільмі «Приїжджаючи» (1977). Зігравши знаменитого шахіста Альохіна у фільмі «Білий сніг Росії» (1980), Олександр заявив про себе в кіно як серйозний драматичний актор.

Розширенню його екранного амплуа сприяли негативні ролі в серіалі «Слідство ведуть знавці» і фільмі «Білий ворон» (1981). У 1981 році став лауреатом премії Ленінського комсомолу. Державну премію РРФСР ім. братів Васильєвих (1983) Михайлову принесла роль Павла Зубова в картині «Мужики! ..» (1981).

У 1973-1985 роках він грав у Московському театрі ім. Єрмолової. Серед кіноробіт цих років найпомітнішою стала гострохарактерні роль Васі Кузякіна в комедії «Любов і голуби» (1984), яку визнаний «реаліст» Михайлов грав у раніше не властивої йому умовною, майже гротесковій манері. За роль Павла Шорохова в гостросюжетному фільмі «Змеелов» (1985) в 1986 році був визнаний «Актором року».

Також запам'яталися глядачам його ролі у фільмах «Ми веселі, щасливі, талановиті» (1986), «Чоловічі портрети» (1987), «Зачарований мандрівник» за романом Н.С.Лескова (1990).

З 1985 року Михайлов — актор Малого театру (до 2004 року), де виконував головні ролі в спектаклях «Лісовик», «І аз воздам», «Цар Іван Грозний». Його Грозний по пластичному малюнку нагадував Іоанна у виконанні Н.К.Черкасова у фільмі С.М.Ейзенштейна і так само трактував Михайловим з акцентом на драматизм долі й особистісну значущість цієї складної історичної постаті.

У 1992 році Михайлов спробував себе в кінорежисури, знявши фільм «Тільки не йди ...», присвячений темі СНІДу. У 1997 році дебютував як співак, склавши концертну програму з російських і козацьких пісень, з якою виступав у філії Малого театру і гастролював по країні.

Сьогодні Народний артист Росії, кавалер орденів Пошани і «За Заслуги перед Вітчизною »IV ступеня, лауреат різних МКФ та державних премій — Олександр Якович Михайлов викладає в ВДІКу акторська майстерність, він улюблений глядачами і професійно затребуваний актор.