Микола Островський

Микола Олексійович Островський
Микола Олексійович Островський народився (16) 29 вересня 1904 року в селі Вілія, нині Рівненської області (Україна), в сім'ї робітника. Достроково він був прийнятий в церковно-приходську школу «по причині неабияких здібностей», яку закінчив у 9 років з похвальним листом.

У 1917-1919 роках Микола багато працював, одночасно навчаючись у двокласному, потім вищому початковому училищі. У цей період він зблизився з більшовиками, під час німецької окупації брав участь у підпільній діяльності, Жовтневу революцію прийняв із захопленням.

У 1919 році Островський вступив у комсомол і пішов на фронт добровольцем. Після важкого поранення в 1920 році він був демобілізований і з цього часу перебував на трудовому фронті — на відбудові народного господарства. Працював в Київських майстерень помічником електромонтера, навчався в електротехнікумі, одночасно був секретарем комсомольської організації.

При будівництві залізничної гілки Островський сильно застудився і захворів на тиф. За офіційною версією, на стан його здоров'я позначилися поранення і важкі умови роботи. Остаточний діагноз — поліартрит, поступове окостеніння суглобів.

З 1927 року важка прогресуюча хвороба прикувала Островського до ліжка, а через рік він втратив зір. Мобілізуючи всі душевні сили, Микола боровся за життя, займався самоосвітою. Сліпий, нерухомий, він створив книгу «Як гартувалася сталь» (1932-1934), що мала великий успіх, якому чимало сприяла та ідеологічна політика країни.

Образ головного героя роману — Корчагіна автобіографічний. Письменник, переосмисливши особисті враження та документи, створив нові літературні образи. Революційні гасла і ділова мова, документальність і художня вигадка, ліризм і хроніка — все це поєдналося у Островського в нове для радянської літератури художній твір. Для багатьох поколінь радянської молоді герой роману став моральним зразком.

У квітні 1932 року журнал «Молода Гвардія» почав публікувати роман Островського, а в листопаді перша частина вийшла окремою книгою, потім і друга. Роман відразу придбав велику популярність. У бібліотеках за ним шикувалися величезні черги, влаштовувалися колективні читки та обговорення, роман видавався 41 разів тільки за життя автора.

У 1935 році Островський був нагороджений орденом Леніна, йому були подаровані будинок в Сочі і квартира в Москві, присвоєно звання бригадного комісара; останні кілька місяців він прожив на вулиці свого імені, приймаючи вдома читачів і письменників.

Влітку цього ж року письменник публічно бере на себе зобов'язання написати нову книгу — «Народжені бурею». Цей роман задумувався як добуток про боротьбу пролетаріату України проти Польщі та про майбутню боротьбі з фашизмом. Те, що нова книга слабкіше колишньою, було очевидно, однак партійне правління в один голос твердило про талант і професійному зростанні письменника.

Але книга закінчена не була. 22 грудня 1936 року Микола Олексійович Островський вмирає, ледь закінчивши роботу лише над першою частиною нового твору. Він був похований у Москві.