Сергій Боткін

Сергій Петрович Боткін — видатний російський лікар, громадський діяч, основоположник російської клінічної медицини, народився (5) 17 вересня 1832 року в Москві, в купецькій сім'ї, що займалася торгівлею чаєм.

У 1855 році він закінчив Московський університет (медичний факультет). Тоді ж брав участь у Кримській компанії — відправився з санітарним загоном в Крим, де йому пощастило працювати під керівництвом М.І.Пирогова, великого хірурга. Робота у військовому шпиталі дала Боткіну необхідні навички.

Потім Сергій Петрович працював в Санкт-Петербурзі, в клініці терапії Медико-хірургічної академії. У 1861 році 29-річний учений одержав звання професора і майже три десятиліття керував клінікою академії. Для вивчення проблем наукової медицини і фізіології він у 1860-1861 роках створив першу в Росії експериментальну лабораторію при своїй клініці, де проводилися аналізи, вивчалася дія ліків на організм.

Боткін одним з перших довів необхідність індивідуального підходу до кожному хворому: урахування особливостей його віку, анатомії, стану нервової системи, умов життя. Він одним з перших помітив, що хвороба впливає через нервову систему на весь організм. Його погляди були підхоплені передовими лікарями, тому про Боткине говорять як про творця російської наукової медичної школи. Наука зобов'язана лікаря та іншими великими відкриттями.

Боткін поєднував наукову діяльність з громадською. За його участю в 1872 році були відкриті перші жіночі лікарські курси в Петербурзі. Разом з фізіологом І. М. Сеченовим він першим у Росії надав можливість жінкам-лікарям працювати на кафедрі, якою керував.

У 1861 році при своїй клініці він відкрив першу безкоштовну амбулаторію; завдяки його наполегливості в Петербурзі та інших містах з'явилися перші безкоштовні лікарні для бідняків. За його ініціативою була побудована безкоштовна Олександрівська лікарня (яка зараз носить його ім'я). Тисячі хворих могли сказати, що вони зцілені чудовим лікарем Боткіним. Десятки вчених пишалися, називаючи себе його учнями.

У 1873 році Боткін став лейб-медиком. Під час російсько-турецької війни (1877-1878) він домагався поліпшення умов життя солдатів і роботи госпіталів.

Н.А.Некрасов присвятив йому одну з глав своєї поеми «Кому на Русі жити добре». Помер великий російський лікар (12) 24 грудня 1889 року в Ментоні (Франція).