Фелікс Блох

Фелікс Блох народився 23 жовтня 1905 року в Цюріху. Здобув вищу освіту у Вищій технічній школі Цюріха. У 1927 році, отримавши диплом, поступив в Лейпцігський університет, де отримав докторський ступінь.

У 1933 році емігрував до США, де почав роботу в Стенфордському університеті. Під час другої світової війни Блох працював над атомним проектом в національній лабораторії Лос-Аламоса, дещо пізніше перейшов в радарний проект в Гарвардському університеті.

Після війни Блох працював в галузі ядерної індукції та ядерного магнітного резонансу — основоположними принципами ядерної магнітної томографії.

У 1952 році спільно з Е.М. Перселл Блох був удостоєний Нобелівської премії з фізики «за розвиток нових методів для точних ядерних магнітних вимірів і пов'язані з цим відкриття».

У 1954-1955 роках Фелікс Блох був першим генеральним директором ЦЕРНу (Європейський Центр ядерних досліджень). У 1961 році став професором фізики в Стенфордському університеті.

Фелікс Блох помер 10 вересня 1983 року в Цюріху на 78-му році життя. Його ім'ям названі такі фізичні поняття: формула Бете — Блоха, рівняння Блоха, стінки Блоха, функція Блоха, Блоховская хвиля.