Вітус Берінг

Вітус Йонассен Берінг
Експедиції Вітуса Берінга мали важливе наукове і практичне значення. Вони залишили величезна картографічне спадок і сприяли вивченню і освоєнню далекосхідних земель Росії та прилеглих до них морів, довели існування протоки між Азією і Америкою.

Вітус Йонассен Берінг (або Іван Іванович — як його звали в Росії) народився за однією з версій 12 серпня 1681 в датському місті Хорсенс. У 1703 році він закінчив морський кадетський корпус в Амстердамі і незабаром в чині підпоручика вступив на службу в Російський флот.

До 1724 Берінг служив на Балтійському і Азовському морях, командував різними судами, брав участь у Північній війні, дослужився до капітана 1 рангу. Вітус був одним з найосвіченіших моряків свого часу — він прекрасно знав морехідну астрономію, навігацію, картографію та інші морські науки. Петро I особисто знав і високо цінував Берінга.

У 1725 році Берингу доручили очолити Першу Камчатська експедицію, метою якої було з'ясувати наявність перешийка або протоки між Азією і Америкою. Влітку 1728 експедиція на судні «Святий Гавриїл», обійшовши Камчатку і береги Чукотки, пройшла протокою (названий згодом Беринговою), де втратила з уваги землю, і повернулася назад, не дозволивши питання про протоці.

У наступному році Берингу вдалося просунутися від Камчатки на схід на 200 км, виявити Авачинська бухту і затоку. Вперше він виконав зйомку понад 3500 км західній береговій риси моря, пізніше названого Беринговою. Він обстежив і наніс на карту Тихоокеанське узбережжя Камчатки і Північно-Східної Азії, відкрив півострів Озерний, затоки Хреста, Камчатський і Карагінском, бухту Провидіння і острів Св.Лаврентія.

Повернувшись до Петербурга в 1730 році, Берінг представив уряду свої карти і доповідні записки, в яких висловив впевненість у близькості Америки до Камчатки. Двічі проїхавши через весь Сибір, він був переконаний, що тут можна добувати залізну руду і сіль, вирощувати хліб і розводити худобу, будувати заводи. Берінг висунув подальші плани дослідження північно-східного узбережжя Азії, розвідки морського шляху до гирла Амура, Японським островам і до американського континенту.

У тому ж році дослідник був за височайшим повелінням проведений в капітан-командори, його пропозиції були схвалені Сенатом і Адміралтейській колегією, і в 1732 році було прийнято рішення про заснування нової експедиції, керівником якої був знову призначений Берінг.

Другий камчатської експедиції пропонувалося досліджувати землі Сибіру і Далекого Сходу, остаточно визначити існування протоки між Азією і Америкою. У вересні 1740 пакетботи «Святий Петро» і «Святий Павло» вийшли з Охотська. Виконавши першу частину свого завдання, судам довелося зазимувати у Авачинській губи в бухті, яку учасники експедиції назвали Петропавлівської в честь своїх суден. Тут було закладено поселення, яке нині — місто Петропавловськ-Камчатський.

Влітку 1741 суду експедиції пройшли морем, названим згодом Беринговою, і досягли узбережжя Аляски. Але незабаром під час шторму і густого туману суду втратили один одного і продовжували плавання самостійно. На зворотному шляху Берінг відкрив частину Шумагинские і Алеутських островів, також на карту були нанесені острів Туманний (Чирикова), Евдокеевскіе острови, гори Алеутський хребет на Алясці.

У листопаді 1741 року пакетбот Берінга зайшов для поповнення запасів води на острів Авача (сьогодні — острів Берінга), де сильним вітром був викинутий на берег. У важких умовах вимушеної зимівлі від хвороб загинули кілька людей, а (8) 19 грудня 1741 помер і Вітус Берінг. Його супутники поховали свого командира, а над могилою поставили дерев'яний хрест (сьогодні на цьому місці стоїть чотири пам'ятники).