Мартін Ван Бюрен

Мартін Ван Бюрен
Мартін Ван Бюрен народився 5 грудня 1782 року в Кіндерхуке (штат Нью-Йорк, США). Його батьками були вихідці з Голландії, і Ван Бюрен виявився згодом єдиним президентом США, чиїм рідною мовою був не англійський, а голландський, а також першим президентом, який народився в незалежних Штатах, а не в англійських колоніях.

Отримавши шкільну освіту в Кіндерхуке, 14-річний Мартін надійшов до канцелярії, щоб вивчитися на адвоката. У 1803 році він отримав допуск до роботи в суді, де став не тільки успішним адвокатом, але і придбав популярність у місцевій політиці як переконаний прихильник республіканців і Джефферсона.

У 1812 році Ван Бюрен переміг на виборах в сенат Нью-Йорка і в наступні роки грав значну роль в політиці свого рідного штату. У 1821 році його направили в Конгрес від партії демократів, де він виступав проти системи високих мит, пропонував продати або віддати загальнодержавні землі відповідним штатам. Підтримував політичні амбіції колишнього на той момент генералом Ендрю Джексона, за що останній, ставши президентом, призначив Ван Бюрена державним секретарем США, а через два роки відправив послом в Лондон.

Проте на вимогу сенату Ван Бюрен повернувся на батьківщину, де в 1832 році демократична партія виставила його в якості кандидата у віце-президенти при Джексоні, балотуватися на другий термін. Після перемоги Джексона на виборах Ван Бюрен на чотири роки обійняв цю посаду.

Сам Ван Бюрен став президентом в березні 1837 року і відразу постарався покінчити з фінансовими труднощами, які в останні роки правління Джексона істотно зросли. Для цього він запропонував остаточно відокремити фінанси держави від банків, влаштувавши державну скарбницю у Вашингтоні з відділеннями в провінційних містах. Але проект був відхилений, і популярність Ван Бюрена знизилася.

Після першого президентського терміну Ван Бюрен ще двічі намагався боротися за крісло глави держави, але марно. На виборах в 1840 році до влади прийшов представник вігів генерал Гаррісон, у 1844 році — віг Джеймс Нокс Полк. Причиною непопулярності Ван Бюрена стало, в тому числі, і недовіра до нього з боку рабовласницьких штатів. У 1848 році він мало не очолив партію противників рабства Freesoilers, але і тут його обійшли. Президентом Freesoilers став генерал Тейлор, чия гучна слава після мексиканської війни привернула до нього представників різних політичних напрямків.

У той же рік Ван Бюрен віддалився від справ і провів решту життя у своєму маєтку в Кіндерхуке, де помер в 24 липня 1862 року.