Богдан Ступка

Богдан Сильвестрович Ступка
Актор від Бога, жива легенда українського театру і кіно, зберігач великих акторських традицій, людина старого гарту, неймовірний партнер, тонко відчуває людина — Богдан Сильвестрович завжди був у центрі знімальної групи або на сцені. Один із найвидатніших акторів нашого часу, якому були підвладні будь-які образи і персонажі, він зіграв безліч незабутніх ролей у театрі та кіно, підкоривши серця мільйонів глядачів майстерністю і темпераментною грою. До кінця днів він був дуже затребуваний і в Україні, і в Росії, був сповнений планів і ідей ...

Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в селищі Куликов Львівської області (Україна). У 1948 році сім'я переїхала до Львова. Богдан ріс в артистичному середовищі, його батько співав у хорі Львівського театру опери та балету, тому хлопчик з дитинства крутився за лаштунками, бачив і чув всіх видатних співаків. А в 14 років дебютував на сцені в п'єсі «Дні Турбіних» — брав участь в масовці, куди Богдана прилаштував батько.

У 1961 році Ступка закінчив драматичну студію при Львівському театрі ім. М.К. Заньковецької, потім навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка (1963-1965) і закінчив театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І.К. Карпенка-Карого за фахом «театрознавство» (1984).

У 1961-1978 роках Ступка був актором Львівського українського театру драми ім. М.К. Заньковецької, а в 1978 році був зарахований у трупу Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка. На сценах цих театрів ім зіграно безліч яскравих ролей в спектаклях: «Украдене щастя» І.Франка, «Дядя Ваня» А.Чехова, «Король Лір» і «Річард III» Шекспіра, «Майстер і Маргарита» М.Булгакова, «Тев'є -Тевель»Г.Горіна,«Кар'єра Артура Уї, якої могло не бути»Б.Брехта," Сни за Кобзарем»Т.Шевченка,«Цар Едіп»Софокла,«Істерія»Т.Джонсона,«Над блакитним Дунаєм»І. Річарда, «Прапороносці» О.Гончара та багатьох інших. Всього на театральній сцені Ступка зіграв більше 50 ролей.

З 1970 року, паралельно з роботою в театрі, актор також знімався в кіно. Його дебютом в кінематографі і дійсно зоряною роллю стала робота в знаменитій картині «Білий птах з чорною ознакою». У наступні роки він активно знімався, серед його ролей найбільш відомі — у фільмах: «Камінний господар» (1971), «Хвилі Чорного моря» (1975), «Солдати свободи» (1977), «Мужність» (1981), «Украдене щастя»(1984),«Діти сонця»(1985),«До розслідування приступити»(1987),«Микола Вавілов»(1990),«Із житія Остапа Вишні»(1991),«Сірі вовки»(1993),« Вогнем і мечем»(1999) та інших.

Ще більший успіх прийшов до Богдана Ступки в новому тисячолітті, після виходу таких знаменитих фільмів, як: «Молитва про гетьмана Мазепу» (2001), «Таємниця Чингісхана» (2002), «Водій для Віри» (2004), «Свої» (2004), «Заєць над безоднею» (2006), «Тарас Бульба» (2009), «Вчора закінчилася війна» (2010) та інших.

Богдан Ступка у стрічці «Тарас Бульба» За свою багаторічну телекар'єру Ступка знявся більш ніж в ста фільмах, включаючи документальні та телевізійні. Він працював з багатьма маститими режисерами — О.Іоселіані, К.Зануссі, Е.Гофманом, Ю.Іллєнко, К.Муратової, С.Бондарчук, В.Бортко, Д.Месхіевим, Г.Чухраем та іншими. Останніми його роботами в кіно стали фільми «Дім» і «Вогні притону», а також серіали «Одного разу в Ростові» і «Безодня».

Пробував свої сили Богдан Сильвестрович і на державній службі. У 1999-2001 роках він очолював Міністерство культури і мистецтв України.

З 2001 року і до останніх днів він був художнім керівником Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві. Також був художнім керівником акторського курсу в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого (2006-2010), з 2009 року був президентом Київського міжнародного кінофестивалю.

Проте які б посади і пости ні займав Богдан Сильвестрович, для мільйонів українських, російських та європейських глядачів він в першу чергу залишається чудовим актором. Знаменитий польський режисер Єжи Гоффман назвав його найталановитішим драматичним актором Європи. Він грав жадібно, красиво і професійно. Професіоналізм Ступки-актора полягав не тільки в глибокій проникненні в характери своїх персонажів, але і в тій моральної і фізичної самовіддачі, з якою він працював на майданчику.

Академік Академії мистецтв України і Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка», член Спілки театральних діячів і Спілки кінематографістів України, Член Європейської кіноакадемії, Народний артист СРСР, Народний й Заслужений артист України, лауреат Державних премій СРСР і України , премій імені К.С. Станіславського, ім. Сіді Таль, імені А.М. Бучми, імені І.П. Котляревського, премій «Золотий орел», «Тріумф», «Ніка», «Золотий Овен», «Кришталева Турандот», «Святий Георгій» ММКФ та інших міжнародних кінофестивалів — Ступка нагороджений орденами Пошани, Дружби, Заслуг перед Республікою Польща, князя Ярослава Мудрого IV і V ступеня, Золотою медаллю Академії мистецтв України. Він повний кавалер орденів України «За заслуги», Герой України з врученням ордена Держави, Почесний громадянин Києва.

Богдан Сильвестрович був одружений. Його дружина — Лариса Семенівна Корнієнко, на якій він одружився ще в 1967 році. Їхній син — Остап (1967 р.н.) — вже сам склався актор театру ім. Івана Франка та популярний телеведучий.

22 липня 2012 року після важкої тривалої хвороби Богдан Сильвестрович Ступка помер у київській лікарні, був похований на Байковому кладовищі Києва. На церемонію прощання з великим майстром і улюбленим актором, яка проходила в рідному для нього театрі ім. Івана Франка, тисячі шанувальників несли квіти і свічки.