Михайло Зощенко

Михайло Михайлович Зощенко
Проза Михайла Зощенка не була по достоїнству оцінена сучасниками, хоча від сатири, у великій кількості інформації, що публікується радянськими журналами, його розповіді відрізнялися внутрішнім драматизмом, сміхом крізь сльози.

Михайло Михайлович Зощенко народився (29 липня) 10 серпня 1895 року в Петербурзі, в творчій сім'ї. Його батько був художником-передвижником, мати до заміжжя була актрисою, писала оповідання.

У 1913 році Михайло закінчив гімназію в Петербурзі. Всю молодість Зощенко провів на війні — спочатку Першої світової, потім громадянської. Революцію і прихід до влади більшовиків Зощенко зустрів захоплено. Все від початку 20 століття думалось йому часом занепаду. Не робив він виключення і для літератури тієї епохи. З усіх поетів визнавав лише Маяковського і Блоку, а з письменників тільки Горького.

За порадою останнього в «Блакитний Книзі», він спробував показати соціалістичну епоху, як час торжества світлих ідеалів, кінець забобонів і перемогу добра над злом. В цю книгу він помістив тільки світлі і оптимістичні розповіді, без трагічного підтексту.

В той же час він працював над повістю «Перед сходом сонця», яку написав під враженням від робіт Ніцше, якими зачитувався ще в юності. Ця повість була опублікована під час Великої Вітчизняної Війни, коли, як здавалося письменникові, ніцшеанської культ волі та розуму зміг би підняти бойовий дух народу. Але замість цього партійна преса звинуватила його в дріб'язковості і самокопання, назвавши його ворогом радянської літератури.

Цей випадок став приводом для цькування письменника. Його виключили зі спілки письменників, по досягненні пенсійного віку йому було відмовлено в пенсії.

Михайло Зощенко помер 22 липня 1958 року. Ховати письменника на Волковському цвинтарі серед літераторів заборонили — він похований на Сестрорецком кладовищі під Санкт-Петербургом. Тим не менш, багато любили і читали його розповіді.

За його творами знято кілька фільмів, у тому числі комедія Гайдая «Не може бути!».