Фелікс Дзержинський

Залізний Фелікс
Залізний Фелікс асоціюється, головним чином, з червоним терором і посадою керівника ВЧК. Він був фанатиком ідеї, як і багато ліві комуністи, свято вірив у справу революції і був готовий йти до кінця, чого б це не коштувало.

Фелікс Едмундович Дзержинський народився (30 серпня) 11 вересня 1877 року в маєтку Дзержіново (Ошмянського повіту, Віленська губернія), в родині дрібнопомісного дворянина.

Ще в гімназії, восени 1895 року, вступив в литовську соціал-демократичну організацію і вів пропаганду в гуртках ремісничих і фабричних учнів. У 1898 році був заарештований за революційну пропаганду і висланий на 3 роки в Вятську губернію, звідки в серпні 1899 року втік. Дзержинський став професійним революціонером.

Ще в 1917 році він став на чолі ВЧК і залишався її беззмінним головою аж до 1922 року. Він вважав, що для боротьби з контрреволюцією хороші будь-які засоби, навіть самі жорстокі. Саме він був ініціатором масового терору, провокацій, інституту заручників.

«ЧК — не суд, ЧК — захист революції: ЧК повинна захищати революцію і перемагати ворога, навіть якщо меч її при цьому випадково потрапить на голови безневинних », — говорив«залізний»Фелікс.

У 1921 році він був призначений наркомом шляхів сполучення, одночасно він був головою комісії «з поліпшення життя дітей». У лютому 1924 року Дзержинський стає головою ВРНГ СРСР. На своїй посаді він прагнув створити міцну базу народному господарству через розвиток добробуту села і розвиток дрібної приватної торгівлі. Вважав за необхідне знизити собівартість продукції і ціни на вироби промисловості шляхом збільшення продуктивності праці.

В кінці життя Фелікс Едмундович висловлював думки про необхідність змінити структуру державного апарату, щоб уникнути в подальшому осереддя влади в руках одного диктатора. На жаль, його тоді ніхто не послухав.

20 липня 1926 Дзержинський вимовляв різко-критичну промову на пленумі ЦК, присвяченій стану економіки країни. У той же день через нервовий зрив йому стало погано, і він помер від серцевого нападу.