Пабло Неруда

Пабло Неруда
Поетика Неруди глибоко своєрідна, його основні засоби — вільний неримованим вірш, пружний ритм, асоціативна образність. Мистецтво поета справила значний вплив на поезію багатьох країн світу.

Пабло Неруда (справжнє ім'я — Нефталі Рікардо Pейес Басуальто) з'явився на світ 12 липня 1904 року в містечку Парраль в центральному Чилі в сім'ї залізничного службовця.

Обдарований хлопчик починає писати вірші вже в 10 років. У 1920 році його вірші, підписані псевдонімом Пабло Неруда, вперше були опубліковані. Через рік юний поет поступає в педагогічний інститут в Сантьяго.

У 1923 році Неруда видає на власні заощадження свою першу книгу віршів — «Сутінкове». Збірник мав успіх, що дозволило молодому поетові в наступному році випустити ліричну книгу «Двадцять віршів про кохання і одна пісня відчаю». Саме ця книга принесла Пабло велику популярність в Латинській Америці.

У 1934-1937 роках Hеруда працює дипломатом в Іспанії. Натхненний антифашистської боротьбою іспанського народу, в 1937 році він випускає книгу віршів «Іспанія в серці».

У 1941-1944 роках Пабло Неруда був чилійським консулом в Мексиці. Саме тут він написав дві «Пісні кохання Сталінграда». У 1945 році Неруда був обраний в сенат республіки Чилі. Незабаром він вступив в Комуністичну партію Чилі і був нагороджений Національною премією з літератури.

За розбіжності з президентом Чилі Гонсалес Бачила Неруда був позбавлений депутатського мандата і звинувачений у державній зраді. Поетові довелося таємно бігти в Париж. Перебуваючи у вигнанні, в 1948 році він завершує «Загальну пісня» — епопею про долі Латинської Америки.

У 1949-1952 роках Hеруда багато подорожував по країнах Європи і Азії, брав участь в русі прихильників миру, неодноразово бував в СРСР. Його творчість видозмінюється у бік лірики і почасти гротеску, як наприклад в книзі «Естравагаріо» (1958).

Він був удостоєний Міжнародної премії Миру (1950), Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» ( 1953), Нобелівської премії з літератури (1971).

У 1969 році Пабло Неруда був висунутий Компартією Чилі на пост президента, однак зняв свою кандидатуру на користь соціаліста Сальвадора Альєнде. Після перемоги Альєнде на виборах у 1970 році Неруда був призначений послом у Франції.

У 1972 році Неруда повертається в Чилі. 11 вересня 1973 року в результаті військового перевороту до влади в Чилі приходить генерал Аугусто Піночет. Сальвадор Альєнде гине, багато прихильників партії Народної єдності були вбиті або арештовані.

Пабло Неруда помер 23 вересня 1973 року в клініці Санта Марія в Сантьяго.