Нонна Мордюкова

Нонна Мордюкова
Нонна (Ноябрина) Вікторівна Мордюкова народилася 25 листопада 1925 року в селі Костянтинівка Донецької області в родині голови колгоспу. Актрисою дівчинка вирішила стати ще в дитинстві, але вступила до ВДІКу тільки після війни.

У 1950 році Нонна закінчила майстерню Бібікова і Пижової і почала працювати в театрі-студії кіноактора. Під час навчання Мордюкова познайомилася і вийшла заміж за В'ячеслава Тихонова, з яким прожила 13 років.

Дебют актриси був дуже успішним: в 1948 році за роль Уляни Громової у фільмі «Молода гвардія» Мордюкова отримала Сталінську премію.

Внесок Мордюкової у вітчизняний кінематограф складно переоцінити, її робота була відзначена орденами «За заслуги перед Вітчизною», «Дружби народів», преміями «Ніка», «Кінотавр», «Золотий овен» та іншими, була удостоєна звання заслуженої та народної артистки.

Всього в фільмографії актриси близько 62 фільмів, серед яких відомі «Вокзал для двох», «Вони боролися за батьківщину», «Діамантова рука», «Гори, гори, моя зірка»,«Журавушка»та інші.

Фрази персонажів Мордюкової стали крилатими:«Наші люди в булочну на таксі не їздять!»,«Скромненько, але зі смаком!»,«Я не знаю, як там в Лондоні, а у нас — управдом друг людини!»,«Хороший ти мужик, але не орел. Ні, не орел!»,«Ще раз так пожартував — всю голову відірву разом з вухами»...

Під розмах її таланту важко було підібрати сценарій. Але ті ролі, які їй діставалися, навіть найменші, вона перетворювала в великі шедеври.

У 2000 році вона видала автобіографічну книгу «Не плач, козачка!».

Нонна Вікторівна померла 6 липня 2008 року. Британська енциклопедія включила її в десятку найвидатніших актрис 20 століття. Крім неї з російських акторок цієї честі удостоїлася тільки Фаїна Раневська.