Фріда Кало

Фріда Кало
Фріда Кало народилася 6 липня 1907 року в Мехіко (Мексика). Життєвий девіз Фріди можна виразити однією її фразою: «Справді, навіщо мені ноги, якщо у мене є крила, щоб літати?». Покалічене спочатку поліомієлітом, а потім автокатастрофою тіло анітрохи не утруднювало рухів її душі. Здавалося, ніхто і ніщо не може зруйнувати жаги життя в цій маленькій тендітній жінці.

Вперше за кисть і фарби Фріда взялася, коли після аварії була прикута до ліжка протягом року. Над її ліжком висіло дзеркало, і був укріплений підрамник, що давав їй можливість писати картини лежачи. Сімдесят відсотків робіт Фріди — це автопортрети.

«Я пишу себе, тому що багато часу проводжу на самоті і тому що є тією темою, яку знаю найкраще».

У своїй живопису Фріда використовувала безліч символів мексиканської культури, що виникли ще в доіспанський період. Зрештою, в її родоводі була присутня й частка індіанської крові.

Життя Фріди була пронизана постійної фізичним болем, жалями від того, що їй не вдалося завести дитину. Багато страждань їй приносив і її чоловік, відомий мексиканський художник Дієго Рівера. Він був вельми велелюбний, і скороминущі постільні захоплення чоловіка дівчатами-пустушками сильно поранили Фріду.

Незважаючи ні на що, в повсякденному житті Фріда була самим втіленням радості життя, а її сльози можна було побачити лише на картинах.

У 1939 році в Парижі відбулася виставка мексиканського мистецтва. Картини Фріди стали сенсацією, а одна з них була придбана Лувром. Її творчість дійсно вражало своєю неординарністю. Фріда, яку все життя мучили болі в покаліченому тілі, вихлюпував на полотно всі свої переживання.

Романтичним ореолом овіяні відносини Фріди Кало з Троцьким. Мексиканська художниця захоплювалася «трибуном російської революції», важко переживала його висилку з СРСР і була щаслива, що завдяки Дієго Рівері, він знайшов у Мехіко притулок.

1940-і роки вважаються піком творчості Фріди Кало. Її картини з'являються на кількох помітних виставках. В цей же час загострюються проблеми зі здоров'ям. Їй доводиться перенести ще декілька операцій. У 1952 році довелося ампутувати до коліна праву ногу. Незважаючи на сильні фізичні страждання, талановитій жінці завжди вдавалося жити повним життям.

13 липня 1954 року, через рік після того, як відбулася її перша персональна виставка на батьківщині, художниця померла від запалення легенів.