Сергій Обнорський

Сергій Петрович Обнорський народився (14) 26 червня 1888 року в Петербурзі. Закінчив Петербурзький університет, де його вчителем був відомий російський філолог і історик А. А. Шахматов. У 1916-1922 роках Обнорський працював в Пермському університеті, а з 1922 року — став професором у своїй альма-матер. З 1931 року він є членом-кореспондентом, а з 1939 року — дійсним членом Академії Наук СРСР.

Під час Великої Вітчизняної війни, в 1944 році, Обнорський став першим директором Інституту російської мови Академії Наук СРСР, створеного у Москві і був ним до 1950 року. У 1947 році він був удостоєний Сталінської премії.

З 1950 року і до кінця життя Сергій Петрович був членом редколегії Великого академічного словника російської мови в 17 томах. За цю роботу посмертно нагороджений Ленінською премією в 1970 році.

Наукові роботи Обнорського лежать, перш за все, в області російської морфології як у синхронному, так і в історичному освітленні. Основними його працями є: «Іменна відміна в сучасній російській мові» (вип. 1-2, 1927-1931), «Нариси з морфології російського дієслова» (1953). У своїх роботах Обнорський використовує великий фактичний матеріал по історії російських словозмінних форм.

В роботі «Нариси з історії російської літературної мови старшого періоду» (1946) учений формулює концепцію співіснування в Стародавній Русі двох літературних мов: церковнослов'янської та давньоруської літературної. Сьогодні ця теорія вважається застарілою. Але зберігає своє значення лінгвістичний аналіз «Слова о полку Ігоревім», «Моління Данила Заточника» та ряду інших пам'яток давньоруської літератури, даний в цій роботі.

Сергій Обнорський помер 13 листопада 1962 року в Москві.