Нерон

Римський імператор Нерон
Нерон (Нерон Клавдій Цезар Германік Луцій Доміцій) народився 15 грудня 37 року, під час правління Калігули, в династії Юліїв-Клавдіїв. Коли мати Нерона, Агрипину, звинуватили у змові проти імператора і заслали, Нерон з батьком залишився жити на своїй віллі в Римі.

У 40 році батько помер, і вихованням майбутнього імператора зайнялася його тітка Домиция Лепіда. Агрипина повернулася із заслання з приходом до влади Клавдія. Вона повторно вийшла заміж і оселилася з чоловіком і сином в Римі. Дружина Клавдія Мессаліна, бажаючи усунути суперників на шляху до трону, спробувала вбити маленького Нерона. Але за легендою, вбивцям перешкодила змія, яка охороняла сон хлопчика.

Коли Нерон підріс, його вчителем був Сенека, а мати до того часу вже встигла зайняти місце покійної Мессаліни і стати дружиною імператора Клавдія. У 53 році він одружився на дочці Клавдія, а в наступному році імператор помер, і Нерон отримав владу над римською імперією.

Перші роки правління Нерон перебував під владою свого вчителя і матері. Проте пізніше віддалив Агрипину від двору, а через кілька років наказав убити (о, часи! О, звичаї!).

У першу половину свого владарювання Нерон прийняв кілька законів, що зменшують штрафи та податки, намагався боротися з корупцією. Відомий імператор і широкомасштабними постановками: гладіаторськими боями і фестивалями.

Свої ювілейні дати правління Нерон відзначав святом «Квінквіналія Нерона». На фестивалі можна було почути поетичні декламації самого імператора — Нерон захоплювався віршуванням.

Взагалі, на думку більшості римських істориків, в першу половину свого правління імператор показав себе чудовим адміністратором і розважливим правителем. Практично всі його дії в цей період були спрямовані на полегшення життя простих громадян і зміцнення своєї влади за рахунок популярності серед народу.

Друга ж половина правління — період деспотії і свавілля. Як зазначено у Светонія «він стратив уже без міри й розбору — кого завгодно і за що завгодно», а ще Нерон увійшов в століття тим, що влаштував один з самих жахливих пожеж в історії Риму. У 64 році імператор наказав підпалити місто, щоб надихнутися вогняною стихією. Після п'ятиденного лиха імператор зайнявся порятунком людей і в пам'ять про пожежу почав будівництво «Золотого палацу Нерона». Палац так і не був добудований.

Відновлення Риму після пожежі, Квінквіналія, подолання наслідків чуми, будівництво «Золотого палацу» і каналу підірвало економіку держави. Провінції були виснажені, і це призвело до повстання. На бік повсталих перейшла велика частина гвардії імператора. Сенат оголосив Нерона ворогом народу.

І імператор покінчив із собою, перерізавши собі горло зі словами «Який великий артист гине!». Це сталося 9 червня 68 року.