Арсеній Тарковський


Арсеній Тарковський Арсеній Тарковський
Арсеній Олександрович Тарковський народився 25 червня 1907 року в Єлисаветграді (нині Кіровоград, Україна).

В дитинстві разом з батьком і братом відвідував творчі вечори поетів Ігоря Сєверяніна, Костянтина Бальмонта, Федора Сологуба.

Дитиною пережив громадянську війну. На початку 1920-х років Арсеній поневірявся по Україні і Криму, голодуючи, часом заробляючи ремеслами.

У 1925 році Тарковський приїхав до Москви і вступив на Вищі літературні курси при Всеросійському союзі поетів. Там він познайомився з поетами, з Данилом Андрєєвим, і з майбутньою дружиною Вишнякової. Шлюб з Вишнякової розпався, коли їхні діти — Андрій (майбутній всесвітньо відомий актор і кінорежисер Андрій Тарковський) і Марина були зовсім маленькими.

За рекомендацією Шенгелі молодий Тарковський почав працювати в газеті «Гудок», де в цей же час трудяться Булгаков, Олеша, Ільф, Петров, Катаєв. Тоді ж він знайомиться з Мандельштамом і Цвєтаєвої, яка повернулася з еміграції.

У 1932 році починають виходити його перші переклади, а в 1940 році поет стає членом Спілки письменників.

З початком Другої світової війни Тарковський йде добровольцем на фронт, спочатку кореспондентом, а потім бере участь в боях. Після поранення і ампутації ноги він змушений демобілізуватися в званні гвардії капітана.

Після війни поет готує до видання збірник «Вірші різних років». Однак випустити у світ його не вдається і Тарковський-поет довго залишається невідомим масовому читачеві. Але Тарковський-перекладач продовжує активно видаватися: його переклади східних поетів користуються попитом видавництв.

Збірник власних віршів «Перед снігом» вдається видати лише в 1962 році. Майже одночасно на екрани виходить фільм Андрія Тарковського «Іванове дитинство», де звучать вірші поета. Потім з'явилися й інші збірники, в яких автор був сполучною ланкою між поетами срібного століття і сучасними. Він ввібрав традиції поетів цього покоління, проніс їх через свою творчість, пропустивши крізь призму власної індивідуальності.

Серце поета перестало битися 27 травня 1989 року.