Микола Олялін

Микола Володимирович Олялін
Микола Володимирович Олялін народився 22 травня 1941 року в селі Опіхаліно Вологодської області. Ще навчаючись у школі, Микола записався в дитячий драматичний гурток.

Через рік він вступив до Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії (ЛГИТМіК). По закінченні інституту Микола поїхав до Красноярська працювати в театрі юного глядача, правда, ролі спочатку йому діставалися в основному епізодичні. В цей же час Микола знайомиться з дівчиною Неллі, і через місяць після знайомства вони одружилися (в цьому шлюбі народилися син Володимир і донька Ольга).

Першу роль в кіно Олялін зіграв в 1965 році в кіноповісті «Дні льотні». Після цієї ролі актора помітили кінематографісти. «Щит і меч», «Майор Вихор», «Шлях в Сатурн» — фільми, які принесли Оляліну успіх і визнання. Але особливо любимо актором був фільм «Звільнення», що мав великий резонанс. Його показували в 115 країнах світу. Колектив фільму удостоїли Ленінської премії. Після прем'єри картини Миколи запросили в Київ на кіностудію ім. О.Довженка. Там він грає в серіалі «Зворотного шляху немає», у фільмі «Зухвалість».

Найбільшої популярності Олялін досяг у 1970-х роках. Його запрошували на різні ролі у фільми «Мировой парень», «Золота річка», «Шалений золото», «Джентльмени удачі» ... У 1979 році актор отримав звання Народного артиста України. Продовжував він зніматися в кіно і в 1980-і роки, коли вийшло одинадцять картин з його участю, серед них і відомий історичний серіал «Росія молода».

У 1990 році Олялін виступив в якості режисера і зняв фільми «Тепла мозаїка ретро і трохи ...» і «Невідстріляна музика». Але фільми не мали успіху. Після цього він знявся ще в ряді картин, серед яких «Нічний дозор», «Денний дозор», «Єсенін», «Охота на ізюбра», «Ленінград», «Презумпція провини», серіал «Тоталізатор» та інші.

Микола Володимирович Олялін помер від обширного інфаркту 17 листопада 2009 року в Києві, був похований на Байковому кладовищі.