Михайло Зенкевич

Михайло і Сергій Зенкевич
Михайло Олександрович Зенкевич народився (9) 21 травня 1891 року в Саратовській губернії, в родині вчителів.

Після закінчення 1-ї Саратовській гімназії в 1904 році він виїхав на два роки до Німеччини, де вивчав філософію в університетах Єни та Берліна. З 1907 року Зенкевич живе в Петербурзі. У 1914 році закінчує юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету.

Перші вірші Зенкевич з'явилися в пресі ще в 1906 році в журналі «Життя і школа». На сторінках петербурзьких журналів — «Весна», «Освіта», «Сучасний світ» — Зенкевич публікується, починаючи з 1908 року.

У 1911 році Михайло Олександрович став одним із співзасновників «Цеху поетів», який очолив Гумільов і в який входили О. Мандельштам, А. Ахматова і В.Нарбут.

У 1912 році він випустив першу книгу «Дика порфіру». Книга мала величезне число відгуків в різних виданнях. Рецензії про неї залишили Н. Гумільов, В.Брюсов, С. Городецький, Б.Садовской. За словами автора, в цій книзі він «намагався поетично висловити наукову тематику» і своє захоплення геологією і природознавством.

Жовтневу революцію Зенкевич зустрів у Петрограді, але незабаром виїхав до Саратова, де працював у відділі мистецтв газети « Саратовські вісті». Незабаром вийшов його друга збірка «Чотирнадцять віршів».

У 1919 році Зенкевич призвали в Червону Армію, і три роки він служив секретарем полкового суду, секретарем-протоколістом трибуналу при штабі Кавказького фронту, лектором піхотно-кулеметних курсів. Але не залишив він і літературну творчість — у 1921 році вийшов його нову поетичну збірку «Рілля танків», в якому відбилися військові враження поета. Збірки «Лірика» і «Порфібагр» були підготовлені до друку, але так і не видані.

Після служби в армії Зенкевич продовжив активну літературну діяльність у Саратові — виступав з доповідями про творчість О. Блока, В. Хлєбникова та інших поетів, викладав у «Літературній майстерні». У 1923 році він переїхав до Москви і почав працювати секретарем журналу «Працівник освіти». У наступні роки Михайло Олександрович працював редактором відділу іноземної літератури у видавництві «Земля і фабрика», в Гослитиздат, завідував відділом поезії в журналі «Новий світ».

В радянський період Зенкевич більше займався художнім перекладом. Його перша перекладна робота (вірші В. Гюго) була опублікована ще в 1923 році. Він перекладав з французької, німецької, англійської та писав вірші. У 1920-1930-ті роки вийшли його збірки «Під пароплавним носом» (1926), «Пізній проліт» (1928), «Машинна жнива» (1931) та ін

Але особливо багато Зенкевич перекладав американську поезію, був співредактором відомої антології «Поети Америки 20 століття». Результатом надалі, стали його книги «З американських поетів» (1946), «Поети ХХ століття. Вірші зарубіжних поетів у перекладах М. Зенкевич»(1965),«Американські поети в перекладах М. Зенкевич»(1969) та інші.

У роки Другої світової війни в діючу армію Зенкевич не взяли за станом здоров'я . Але він часто виїжджав на фронт з читанням своїх віршів, виступав по радіо, готував збірники перекладної антифашистської поезії.

Після війни Зенкевич продовжив займатися перекладами, писав вірші і керував літоб'єднання при клубі МГУ. У 1960 році відбулася знаменна для нього поїздка в США, під час якої Зенкевич познайомився з Р.Фростом, М.Голдом та іншими американськими письменниками. У 1960-і роки він також відвідав Великобританію, Угорщину, Югославію. У Болгарії йому було вручено орден Кирила і Мефодія 1-го ступеня за просвітницьку діяльність.

У 1962 році, після довгої перерви, вийшла книга віршів поета «Крізь грози років», а незадовго до його смерті вийшла книга «Вибране» (1973).

Зенкевич по праву називають одним із засновників «радянської школи» поетичного перекладу. Але заявив він про себе і як поет рідкісними, але деколи дуже сильними віршами.

Помер Михайло Олександрович Зенкевич 14 вересня 1973 року в Москві.