Олександр Столпер

Олександр Борисович Столпер
Олександр Борисович Столпер — один з найвідоміших радянських кінорежисерів і сценаристів. Він народився 12 серпня 1907 року в місті Двінська (нині — Даугавпілс, Латвія). З 1923 року працював у газетах «Селянська газета», «Московська село».

Все його життя була пов'язана з кінематографом. У 1923-1925 роках навчався в кіномайстерні Льва Кулешова, потім працював у сценарній майстерні кіностудії «Межрабпомфільм». З 1927 року — режисер «Союзкіно». В якості режисера Олександр Столпер дебютував, знявши короткометражний фільм «Проста історія» (1930). У 1927 році Столпер став одним із співавторів сценарію першого радянського звукового фільму «Путівка в життя», що вийшов в 1931 році.

У 1928 році він закінчив режисерський факультет ВДІКу, майстерню Сергія Ейзенштейна. Найвідоміші його роботи — фільми за сценаріями Костянтина Симонова «Хлопець з нашого міста», «Жди меня», які знімалися в роки війни. З тих пір режисер неодноразово звертався у своїй творчості до творів письменника.

Так найбільшим успіхом Олександра Столпера став виданий в 1960-і роки фільм «Живі і мертві», який був відзначений головною премією на МКФ у Карлових Варах в 1964 році. Також велику популярність придбали його картини «Відплата», «Повість про справжню людину» за однойменним твором Бориса Польового, «Далеко від Москви», «Важке щастя».

Олександр Борисович був не тільки режисером, але й автором сценаріїв ряду фільмів. З 1965 року він викладав у ВДІКу.

Успіх своїх картин Олександр Столпер пояснював дуже просто: «Треба тримати глядача, щоб йому, глядачеві, було цікаво. І треба постійно думати про те, чому глядач приходить у кіно».

Олександр Борисович Столпер помер 12 січня 1979 року в Москві у віці 71 року.