Марина Владі

Марина Владі
Марина Володимирівна Владі (справжнє прізвище — Де Полякова-Байдарова) народилася 10 травня 1938 у французькому місті Кліші в родині російських емігрантів. У кіно Марина дебютувала в 1949 році, зігравши епізодичну роль у мелодрамі «Літня гроза». Тоді ж вона взяла псевдонім Владі, в пам'ять про свого батька, якого дуже любила. Він помер, коли дівчинці було 13 років. Надалі популярність прийшла до неї, як уже до Марини Владі.

Зігравши декілька невеликих ролей в італійських і французьких фільмах, Владі стала досить досвідченою актрисою. Її перші великі роботи — ролі в картинах «першосортних дівчина» і «Перше кохання» (1953), а після фільму «Перед потопом» (1954) до актриси прийшов справжній успіх. У 17 років Владі зіграла головну роль у фільмі «Чаклунка» (за мотивами повісті О.Купріна «Олеся»), який обійшов усі екрани світу і приніс юній актрисі нечувану популярність, у тому числі і в СРСР.

У наступні роки Марина знімалася дуже багато. Вона стала новим кінотіпажем 1960-х років — символом краси, жіночності та чарівності. Багато талановиті режисери запрошували її у свої фільми. Вона чергувала роботу у Франції та Італії, знявшись в картинах «Дні кохання» (1954) Д.Сантіса, «Сучасна історія» (1963) М.Феррері, «Вагомі докази» (1963) К.Жака, «Дві або три речі, які я знаю про неї»(1966) Ж.Годара та ін

За одного талановитого режисера — француза Р.Оссейна — Владі вийшла заміж і знялася в кількох його картинах -«Ніч шпигунів»(1959) , «Ти — отрута» (1960), «Вирок» (1959) та інших. Знімалася вона і у російських режисерів. Одна з яскравих робіт — роль у фільмі С.Юткевіча «Сюжет для невеликого оповідання».

У картині угорського режисера М.Мессарош «Їх двоє» (1977) Марина знялася разом з Володимиром Висоцьким, своїм другим чоловіком. Вони познайомилися ще в 1967 році в Москві. За словами актриси, саме з ним пов'язані і найщасливіші, і найважчі роки її життя. Кончина Висоцького в 1980 році стала для Марини важким випробуванням.

У 1980-90-і роки Владі продовжує багато працювати. Вона знімається на телебаченні у Франції, Італії, Іспанії, Англії та Румунії, грає в театрі, співає на естраді, і навіть записує кілька альбомів. Її роботи тих років — ролі в картинах «Таємниця бермудського трикутника», «Палаюче небо», «Твіст в Москві», «Сни про Росію» та інші. Одні з останніх її ролей — у фільмах «Син Гасконя» (1995) і «Вітер над містом» (1996).

Популярність Марина придбала і на літературному терені. Її першою книгою став знаменитий роман «Володимир, або Перерваний політ» (1989), перекладений згодом на багато мов. Також вона є автором книг «24 кадру в секунду», «На пляжі, людина в чорному», «Від серця до шлунку» та інших.

У 2009 році Марина спільно з режисером Ж.Тардье, поставила виставу «Володимир, або перерваний політ ...» по своїй однойменній книзі. У Росії спектакль йшов з тріумфальним успіхом. У ньому відігравала і сама Владі, вона виконувала пісні Висоцького, його тексти, а найбільше — його вірші.

Лауреат Каннського кінофестивалю, Марина також нагороджена почесним знаком «За видатний внесок у зміцнення культурних зв'язків між Росією і Францією». Вона чотири рази була заміжньою, і всіх своїх чоловіків вона вважає людьми унікальними і видатними. У неї троє вже дорослих синів, є внучка і правнучка.

Сьогодні Марина Володимирівна Владі живе в передмісті Парижа досить усамітнено. Вона пише книги, грає в театрі, любить перечитувати російську класику — насамперед свого улюбленого Чехова.