Віктор Драгунський

Віктор Юзефович Драгунський
Віктор Юзефович Драгунський народився 30 листопада 1913 року в Нью-Йорку, в сім'ї емігрантів з Росії. Батьки незабаром повернулися на батьківщину, і сім'я влаштувалася в Гомелі.

Під час Першої світової війни батько Віктора помер від тифу. Незабаром з'явився вітчим, червоний комісар, проте в 1920 році він загинув. Другим вітчимом став актор єврейського театру Михайло Рубін. Разом з ним сім'я об'їздила всю країну, приїхавши в 1925 році в Москву. Але одного разу він не повернувся додому з гастролей, і що сталося — ніхто так і не дізнався.

Віктор рано почав працювати. У 1930 році, вже працюючи, він став відвідувати «Літературно-театральні майстерні» А.Дікого, а з 1935 року почав виступати як актор. Згодом організував і керував ансамблем літературно-театральної пародії «Синя пташка» (1948-1958). Під час Великої Вітчизняної війни Драгунський був в ополченні — на фронт не потрапив по здоров'ю.

З 1940 року він публікує фейлетони і гумористичні оповідання, пізніше зібрані в збірник «Залізний характер» (1960); також пише пісні , інтермедії, клоунади, сценки для естради і цирку.

З ім'ям Драгунського пов'язані, в першу чергу, "Денискін оповідання" З 1959 року Драгунський створює веселі розповіді про Дениса Корабльова під загальною назвою «Денискін оповідання». Ці розповіді принесли їх автору величезну популярність, саме з ними і стало асоціюватися його ім'я. Діти насолоджувалися цими нестримно веселими книжками; читаючи їх, вони іноді зізнавалися, що почуваються «як у цирку» ... Та й дорослим ці легкі, добрі і веселі розповіді доставляли чимало щирої і зовсім дитячої чистої радості.

Однак, Віктор Юзефович писав і для дорослих теж. У 1961 році вийшла повість «Він упав на траву» про самих перших днях війни, де простежуються паралелі з особистістю автора. Повість «Сьогодні і щодня» (1964) присвячена життю працівників цирку, що живуть в своєму, особливому цирковому світі.

Помер Віктор Юзефович Драгунський в Москві 6 травня 1972 року. Але веселі і розумні книги письменника залишилися, щоб викликати радість і веселощі в багатьох поколінь читачів.