Георгій Гаузе

Георгій Францевич Гаузе
Георгій Францевич Гаузе, мікробіолог, еволюціоніст, один з основоположників теоретичної та експериментальної екології, народився 27 грудня 1910 року в Москві. Його батько був професором, деканом Московського архітектурного інституту, мати — балериною Великого театру.

Зоології безхребетних майбутній вчений захопився ще в шкільні роки. У 15 років він познайомився з відомим зоологом Володимиром Алпатова, що уразив Гаузе широким науковим кругозором в області екології, генетики і еволюційного вчення. У ті роки сам Гаузе вже почав вести наукові дослідження, а його перша робота, присвячена мінливості у азіатської сарани, була опублікована в Німеччині в 1927 році.

У 1931 році Георгій закінчив біологічне відділення фізико-математичного факультету Московського університету і до 1942 року викладав там же. За цей час він отримав вчений ступінь доктора біологічних наук та професорське звання.

У 1934 році Гаузе опублікував у США англійською мовою книгу «Боротьба за існування», що зробила великий вплив на розвиток екології. Це був, мабуть, перший в історії біології випадок, коли дослідник у віці 24 років випустив книгу, що стала настільною для багатьох поколінь екологів і натуралістів.

У 1942 році він став завідувачем лабораторією антибіотиків Інституту медичної паразитології і тропічної медицини Наркомздоров'я, а в 1948 році — завлабораторією антибіотиків Академії медичних наук СРСР. З 1960 року і до останніх днів життя (до 1986 року) Гаузе очолював Інститут з вишукування нових антибіотиків АМН СРСР, заснований в 1953 році.

Найважливішим внеском Гаузе в науку, крім численних праць з екології та протозоології, стали результати досліджень, присвячені пошуку антибіотиків і встановленню механізму їх дії. Саме Гаузе спільно з дружиною, Марією Георгіївною Бражникова, в 1942 році отримав перший радянський антибіотик — граміцидин-С. За цей важливе наукове відкриття сім'ю вчених в 1946 році нагородили Сталінською премією. Пізніше вченому вдалося отримати, досліджувати і впровадити у виробництво ще ряд антибіотиків.

До наукової спадщини Гаузе відноситься і закон, названий його ім'ям і підтверджує, що два види не можуть стійко існувати в обмеженому просторі, якщо їх чисельність лімітована одним життєво важливим ресурсом.

Наукові відкриття Гаузе прославили його на весь світ. З 1959 року він був членом президії, а з 1962 року — віце-президентом Міжнародного товариства хіміотерапії, більше 20 років свого життя був членом Академії медичних наук, а в 1967 році став членом Польської академії наук. Ім'ям Георгія Гаузе названий Науково-дослідний інститут з вишукування нових антибіотиків РАМН в Москві.

Однак і настільки видатному вченому довелося зіткнутися з сумними сторінками радянської історії в той час, коли на багатьох вчених-біологів почалися гоніння з боку псевдовчених під керівництвом Трохима Лисенка, засновника мічурінської агробіології. У цей період дослідження Гаузе піддалися різкій критиці, на нього писали доноси з вимогою позбавити можливостей для наукової роботи. Від більш жорстких репресивних заходів його врятувало те, що досліджувані їм антибіотики були потрібні країні незалежно від політичних обставин.

Помер Георгій Францевич Гаузе 2 травня 1986 року в Москві .