Семен Гордий

Семен Іванович Гордий
Семен (у хрещенні — Симеон, у схимі — Созонт) Іванович (Іоаннович) на прізвисько Гордий, з роду Московських великих князів, народився 7 вересня 1316 в Москві. Він — старший син Івана I Калити та його першої дружини княгині Олени. У 1328-1340 роках княжив у Нижньому Новгороді.

Після смерті батька у 1340 році Семен зайняв московський великокняжий престол, а також по його духовному заповітом отримав 26 міст і селищ, серед яких і такі важливі, як Москва , Коломна і Можайськ. З іншими своїми братами він уклав договори про розділ володінь і угоду — «триматися заодно і кожному володіти вотчиною своєю», але насправді суворо обходився з підвладними йому князями, за що, за літописом, і отримав прізвисько «Гордий».

Але відразу після смерті Калити всі скривджені ним руські князі вирушили в Золоту Орду, сподіваючись переконати хана Узбека віддати ярлик на велике князювання Костянтину Суздальського, старшому з Рюриковичів по лествичного праву, не бажаючи бачити великим князем спадкоємця Калити. Але їх суперництво з багатим і сильним московським князем Семеном Гордим, який також тоді перебував в Орді, було неможливо. Після деякого роздуми Узбек дарував йому ярлик на велике князівство Володимирське, який засвідчував, що Семен Гордий є «великим князем всієї Русі» (згодом цей напис був вибитий на його печатки) та що «вси князи Росіяни під руці його дані». До того ж, Москва тоді була настільки сильна, що іншим князям не залишалося нічого, окрім як підкоритися спадкоємцю Калити.

Семен же, отримавши ярлик, успішно продовжив політику батька, зберігаючи мирні відносини з Ордою і зміцнюючи свою владу над російськими князями. Будучи розумним і хитрим правителем, він забезпечив Московського князівства спокійний період без воєн, татарських набігів, крові і насильства. За роки князювання Семен Гордий п'ять разів ходив в Орду, чим заслужив особливу прихильність хана і всякий раз повертався звідти з великими почестями.

У внутрішніх справах Семен був істинним главою удільних князів, але і він не міг запобігти розбратів між ними. Зате в рішенні будь-яких суперечок суддею вони вважали Семена Івановича. Також зміцненню його влади сприяв похід на місто Торжок в 1341 році, з якого князь узяв дань і залишив там своїх намісників. Навіть з Новгородом, з яким на момент смерті Калити Москва перебувала у стані війни, в 1346 році за посередництва митрополита Феогноста і новгородського архієпископа Василя Каліко був укладений мир, по якому Новгород визнав Насіння князем і погодився платити йому данину. З тих пір Семен Гордий став ще й титульним новгородським князем.

За роки свого правління Семен також розширив територію Московського князівства на південному сході за рахунок Юр'ївського князівства з родючими землями і соляними джерелами і басейну Протва.

У той же час посилення Москви дуже турбувало великого князя литовського Ольгерда, і він відправив брата Коріата в Золоту Орду до хана Джанібека з проханням послати військо проти Москви. Семен не залишився в боргу і схилив хана на свій бік, який, зайнятий у той час війною з улусом хулагідамі, видав Коріата Семену, що змусило Ольгерда просити миру у московського князя.

В історичній оцінці Насіння Гордого майже всі дослідники сходяться на тому, що він був видною особистістю серед перших московських князів-збирачів, вміло та гідно продовжуючи справу, розпочату його попередниками. У своїх інтересах Семен нагадував батька: вкрай дорожив святинями православної церкви, будував і прикрашав храми і монастирі. При ньому були розписані собори Московського кремля. На них були встановлені дзвони, створені нові твори давньоруського мистецтва, що свідчать про початок духовного піднесення Русі, зокрема, Євангеліє Симеона Гордого.

Незважаючи на успіх у державних справах, в сімейних справах Семен Іванович був нещасливий. Хоча він тричі був одружений і мав шістьох дітей, але всі вони померли в дитинстві.

Зневірившись, князь постригся в ченці і залишив свій стан третій дружині — товариський княжни Марії, яка була на момент написання заповіту вагітна, і тому він все передав дружині, сподіваючись, що надалі влада перейде до сина. «Духовна» (заповіт) Насіння Гордого дійшла до наших днів, це одне з перших російських заповітів, написаних на папері (до неї використовувався пергамент).

У 1351-1353 роках на Русі вирувала епідемія чуми («морова виразка», «чорна смерть»), в тому числі вона лютувала і в Москві. Від цієї хвороби загинули і молодший брат Семена — Андрій Серпухівський, і московський митрополит Феогност. А незабаром, 27 квітня 1353, помер і сам князь Семен Іванович Гордий, він був похований в Архангельському соборі Кремля.

Після смерті Семена, його вдова Марія віддала все заповідане чоловіком його молодшому братові Івану Червоному, який і став правителем Московського князівства.