Василь Соловйов — Сєдой

Василь Соловйов-Сєдой
Василь Павлович Соловйов-Сєдой народився 25 квітня 1907 року в Петербурзі в сім'ї вихідців з селян. Мати знала й любила народні пісні, вони відіграли велику роль у становленні Василя як музиканта.

До мистецтва Василь уперше прилучився за допомогою сусіда — віолончеліста Маріїнського театру Н. Сазонова, він побував на спектаклях «Борис Годунов» і «Севільський цирульник», де співав Федір Шаляпін. В кінотеатрі він вперше побачив піаніно і, попросивши дозволу, підібрав по слуху пісню «Світить місяць». Василю дозволили приходити і трохи грати на піаніно. Згодом він грав в кінотеатрах і на сеансах гімнастики по радіо.

Василь закінчив композиторське відділення Третього музичного технікуму, в 1931 році вступив до консерваторії. В якості композитора-пісняра Соловйов-Сєдой був помічений на конкурсі масових пісень у Ленінграді в 1936 році. Пісні Соловйова-Сєдого стали співати відомі співаки: Ірма Яунзем («Загибель Чапаєва»), Леонід Утьосов («Служили два друга» і «Козача кавалерійська»).

У роки війни Соловйов-Сєдой написав багато чудових пісень: «Вечір на рейді», «Про що ти сумуєш, товариш моряк», «На сонячній поляночке», «Не тривож ти себе, не тривож» та інші. Він спробував написати мелодію на вірші Костянтина Симонова «Жди меня», але, як і багато інші композитори, зазнав невдачі.

Після війни він пише пісні для кінофільмів, всього їх більше 50: «Небесний тихоходи», «Перша рукавичка». З цього часу з'являються пісні «Давно ми вдома не були», «Сталі ночі світлими», «Пора в путь-дорогу», «Де ж ви тепер, друзі-однополчани?», «В путь», «Версти», «Якщо б хлопці всієї землі»,«Марш нахімовців»,«Підмосковні вечори».

У 1950 році Соловйов-Сєдой був обраний депутатом Верховної Ради СРСР. Двічі він удостоювався Сталінської премії і Ленінської премії.

В останні роки композитор Василь Соловйов-Сєдой важко хворів і помер 2 грудня 1979 року.