Іван Пущин

Іван Пущин
Іван Іванович Пущин — російський поет, мемуарист, декабрист, ліцейський друг А.С. Пушкіна, народився (4) 15 травня 1798 року в Москві. Освіту здобув в Царськосільському ліцеї (1810-1817).

Негайно ж по виході з ліцею Пущин вступив в перше таємне товариство, засноване в 1817 році, і був одним з діяльних його членів. По закінченні курсу служив деякий час в гвардійської кінної артилерії, а після прийняв звання судді московського надвірного суду.

Верховний кримінальний суд 1826 року, визнавши його «винним в участі в умислі на царевбивство схваленням вибору особи, до того призначеного, в участі управлінням суспільства, в ухваленні членів і у віддачі доручень і, нарешті, у тому , що особисто діяв у заколоті і збуджував нижніх чинів», — засудив його до смертної кари, яку замінили була довічною каторгою.

У 1826 році Пушкін написав Пущино послання, сповнене надзвичайної теплоти і отримане адресатом в Читі тільки через два роки. В останній раз згадує про нього великий поет у 1827 році, у вірші «19 жовтня».

Пущин був повернутий із заслання в 1856 році.

Від нього залишилися «Записки про дружніх зв'язках з А.С. Пушкіним»і«Листи з Ялуторовськ»(1845) до Енгельгардта, що повідомляють відомості про його життя там, про товаришів, про саме Ялуторовськ і його жителів.

22 травня 1857 Пущин одружився на Наталії Дмитрівні Апухтін, вдові декабриста Михайла Олександровича Фонвізіна.

Останні роки життя Пущин провів у маєтку дружини Мар'їно в Бронниця, де він і помер (3) 15 квітня 1859 року. Похований він був там же, біля стін собору Михайла Архангела в родинній усипальні Фонвізіна.