Василь Меркур'єв

Василь Васильович Меркур'єв
Василь Васильович Меркур'єв народився (24 березня) 6 квітня 1904 року в місті Острів Псковської губернії. Вже з дитинства він мріяв стати артистом і весь вільний час проводив у шкільному драматичному гуртку. У 16 років Василь став актором місцевого театру і дебютував на сцені роллю в постановці «Борис Годунов».

Після закінчення школи в 1921 році він виїхав Ленінград, де вступив до інститут сценічних мистецтв, в майстерню Л.Вівьена. Закінчивши його в 1926 році, Меркур'єв через два роки прийшов в трупу Ленінградського театру акторської майстерності до свого ж вчителеві, а в 1937 році став актором Ленінградського театру драми імені О.С.Пушкіна, де пропрацював до кінця життя.

На сцені Василь працював з такими «зірками» театру, як Ю.Юрьев, Е.Корчагіна-Александровська і іншими. Він створив багато цікавих різнопланових ролей, завжди яскравих і дуже життєвих. Причому актор однаково органічно існував як у комедійних, так і в драматичних ролях, серед яких роботи у виставах — «Правда добре, а щастя краще» і «Пізня любов» А.Островського, «Горе від розуму»О. Грибоєдова,«Петро I»А.Толстого,«Висока хвиля»м.Миколаєві,«Син століття»Купріянова,«Дванадцята ніч»Шекспіра,«Сонет Петрарки»Н.Погодина та інші.

Хоча в кіно Меркур'єв дебютував ще в 1924 році в картині «Дев'яте січня», але активно він почав зніматися тільки з середини 1930-х років. Його кінокар'єра почалася з ролі в драмі Б.Шпіса і Р.Мільмана «Інженер Гофф» (1935). Потім були ролі в картинах «Повернення Максима» (1937), «Танкісти» (1938), «Член уряду» (1939) та інші.

З початком Великої Вітчизняної війни театр було евакуйовано до Новосибірська. Разом з ним поїхав і Меркур'єв з родиною. В евакуації Василь продовжив займатися творчістю, виступаючи з виставами і навчаючи молодих акторів. Повернувшись до Ленінграда в 1947 році, він продовжив роботу в Пушкінському театрі як актор, а також пробував свої сили в театральній режисурі. У його активі постановки вистав «Міщани», «Три сестри», «Чапаєв».

Незважаючи на велику зайнятість, Меркур'єв ніколи не відмовлявся попрацювати і в інших театрах країни, в тому числі і в провінційних, а запрошували дуже багато. Він багато гастролював по СРСР, і спектаклі з його участю в самих різних містах незмінно йшли з величезними аншлагами.

Він був великим театральним актором, але справжню популярність і всенародну любов йому приніс все ж кінематограф. Найвідомішими стали його ролі в таких легендарних картинах, як «Небесний тихоходи» (1945), «Попелюшка» (1947), «Повість про справжню людину» (1949), «Вірні друзі» (1954), «Дванадцята ніч» (1955 ), «Летять журавлі» (1957), «Повість полум'яних літ» (1960), «Полустанок» (1963), «Прощання з Петербургом» (1971), «Вірний друг Санчо» (1974) та багато інших. Всього в кіно ім зіграно більше 60 ролей.

Паралельно з акторською кар'єрою Василь Васильович активно займався викладацькою діяльністю. Ще з 1932 року він почав викладати в Ленінградському державному інституті театру, музики і кінематографії, де в 1950 році став професором. Там же разом зі своєю дружиною І.Мейерхольд Меркур'єв керував акторської майстерні, а у Виборзі створив театр драми.

Народний артист СРСР, Лауреат трьох Сталінських премій та Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського, актор був нагороджений орденом Леніна і медалями.

Довгі роки Меркур'єв був одружений на Ірині Мейєрхольд (дочки відомого режисера В. Мейєрхольда), з якою познайомився ще в 1934 році. Вони були дуже прив'язані один до одного і прожили разом 44 роки. У них було троє дітей — дочки Ганна і Катерина, і син Петро, ??який також став актором. Ще в родині виховувалися троє племінників-сиріт — Віталій, Євген, Наталія — ??діти репресованого брата.

Безмежно талановитий і безпосередній, Василь Васильович був дуже скромним і відповідальною людиною, без діла сидіти не міг. У вільний від роботи час він вирушав на дачу до улюблених грядок або на рибалку, а ще він дуже любив цирк і музику, особливо Мравінського і пісні Шаляпіна.

Помер великий актор Василь Васильович Меркур'єв 12 травня 1978 року в Ленінграді, був похований на Літераторських містках Волковського цвинтаря. На будинку, де він жив, встановлена ??меморіальна дошка.