Юрій Нагібін

Юрій Нагібін
Юрій Маркович Нагібін народився 3 квітня 1920 року в Москві. Його батька розстріляли як учасника білогвардійського повстання в Курській губернії, коли Юрій ще не з'явився на світ. Він встиг «заповідати» вагітну дружину Ксенію Олексіївну одному Марку Левенталь, який усиновив Юрія.

Лише в зрілі роки Юрій дізнався, хто його справжній батько. Марк Левенталь незабаром був теж репресований (засланий). Другим вітчимом став Яків Рикачев, який опинився першим літературним вчителем, що зуміли пробудити смак до словесної творчості.

У 1938 році Нагібін закінчив школу з відзнакою і вступив до Московського медичний інститут. Великого інтересу до медицини у нього не виникло, і Юрій перейшов на сценарний факультет ВДІКу. Закінчити інститут не вдалося. На початку війни інститут евакуювали до Алма-Ати, а Нагібін був призваний до армії і восени 1941 року відправлений на Волховський фронт. Усі враження і спостереження фронтового життя пізніше увійшли до його воєнні оповідання.

У листопаді 1942 року Нагібін був контужений, повернувся до Москви і до кінця війни працював у газеті «Труд». Як кореспондент побував у Сталінграді, під Ленінградом, при звільненні Мінська, Вільнюса, Каунаса. У 1943 році випустив збірку прозових творів «Людина з фронту» і був прийнятий до Спілки письменників. Кореспондентські враження увійшли в оповідання, що склали збірки «Велике серце», «Дві сили» та інші.

Після закінчення війни займався журналістикою, але не залишав і роботи над прозою. Середина 1950-х років була дуже плідною для письменника: один за одним виходять збірки його оповідань «Людина і дорога», «Чисті ставки», «Далеке і близьке», «Напровесні».

Одного разу по запрошення свого друга Нагібін їде в мещера на качине полювання, і Мещерська тема входить в його життя і творчість. Незабаром були написані збірки оповідань: «Погоня. Мещерські були»(1963),«Зелена птах з червоною головою»(1966).

У 1980-ті роки Нагібін пише цикл оповідань про«великих»(Гете, Бах, Тютчев, Лєсков). Багато сил він віддає кіно, написавши сценарії таких відомих фільмів, як «Голова», «Директор», «Червоний намет», «Чайковський», «Нічний гість» та ін Працюючи і для телебачення, Юрій Маркович зробив ряд передач про життя і творчості Лермонтова, Аксакова, Анненського, Голубкіної. Він працював до останнього дня ...

Помер Юрій Маркович Нагібін в Москві 17 червня 1994 року.

Вже після його смерті вийшла автобіографічна проза письменника — «Пітьма в кінці тунелю»,«Моя золота теща».