Ріхард Зігмонді

Ріхард Зігмонді
Ріхард Адольф Зігмонді народився 1 квітня 1865 року в Відні. Більшу частину свого дитинства Ріхард зі своїми братами провів, займаючись спортом — скелелазінням, альпінізмом, плаванням та дайвінгом. З раннього віку Ріхард виявляв інтерес до хімії. У будинку Зігмонді була облаштована невелика лабораторія, де він проводив хімічні досліди по книзі Штокхардта «Школа хімії».

Пізніше Ріхард вступив на медичний факультет Віденського університету, де під керівництвом Е.Людвіга вивчав основи кількісного аналізу. У 1889 році він закінчив Мюнхенський університет, де вивчав органічну хімію під керівництвом Вільгельма фон Міллера. Після отримання докторського в тому ж університеті Зігмонді на деякий час залишився працювати асистентом Міллера. Після цього переїхав до Берліна, де продовжив діяльність у професора фізики Кундта.

З 1898 року Зігмонді почав працювати над методикою одержання колоїдних розчинів і їх ультрафільтрації. Пізніше він запропонував класифікацію колоїдних частинок.

У 1903 році Ріхард спільно з Р.Зідентопфом винайшов щілинний ультрамікроскоп, а потім так званий іммерсійний ультрамікроскоп. За допомогою ультрамікроскопії та інших розроблених ним методів Зігмонді провів численні дослідження броунівського руху колоїдних частинок, коагуляції та інших процесів.

У 1925 році він стає лауреатом Нобелівської премії з хімії «за встановлення гетерогенної природи колоїдних розчинів і за розроблені в цьому зв'язку методи, що мають фундаментальне значення в сучасній колоїдній хімії, так як всі прояви органічного життя кінець кінцем пов'язані з колоїдної середовищем протоплазми».

Помер Ріхард Зігмонді 23 вересня 1929 року в Геттінгені.