Корній Чуковський

Корній Іванович Чуковський
Корній Іванович Чуковський — псевдонім поета Миколи Васильовича Корнейчукова. Він з'явився на світ (19) 31 березня 1882 року в Санкт-Петербурзі. Батьком його був Еммануїл Левенсон, в будинку якого служила полтавська селянка Катерина Корнейчукова — мати майбутнього Корнія Чуковського.

Своє дитинство Микола Корнейчуков провів в Одесі. У гімназії він подружився з Бориса Житкова, який також став знаменитим дитячим письменником.

У 1903 році Корній Іванович вирушив до Петербурга з наміром зайнятися літературною діяльністю. З величезними труднощами, після довгих пошуків він знайшов-таки собі підходящу роботу — став кореспондентом газети «Одеські новини».

Після революції псевдонім «Корній Іванович Чуковський» став справжнім ім'ям поета. Його діти носили прізвище Чуковського та по батькові Корнійович / Корніївна. Весь 1916 Корній Чуковський проводить у Великобританії, Франції, Бельгії, працюючи військовим кореспондентом газети «Речь». У 1917 році, повернувшись до Петрограда, Чуковський за пропозицією М.Горького стає керівником дитячого відділу видавництва «Парус».

Цікаві, не зовсім звичайні образи, чіткий ритм робили його вірші швидко запам'ятовуються. Він пише все нові і нові твори: «Мойдодир» (1923), «Тараканище» (1923), «Муха-Цокотуха» (1924 під назвою «Мухина весілля»), «Бармалей» (1925), «Федорина горі» (1926 ), «Телефон» (1926), «Айболить» (з 1929 під назвою «Пригоди Айболита»).

У 1962 році він став почесним доктором літератури Оксфордського університету. 28 жовтня 1969 письменника Корнія Івановича Чуковського не стало. Але його твори для дітей та сьогодні улюблені й дітворою, і дорослими.