Карл Роджерс

Карл Роджерс
Карл Роджерс народився в Оук-Парку (шт. Іллінойс) 8 січня 1902 року. Він навчався в Вісконсіна, готувався до кар'єри священика в теологічній семінарії Нью-Йорка. У семінарії зацікавився психологією і вступив у педагогічний коледж Колумбійського університету. У 1928 році отримав магістерську ступінь з психології, а в 1931 — ступінь доктора.

Спочатку Роджерса цікавили проблеми дитячої психології, пізніше інтереси вченого перемістилися на психотерапію та розробку підходу, відомого як «недирективне консультування». Роджерс стверджував, що «клієнт» знає краще, ніж хто-небудь, в чому полягає його проблема, і разом з консультантом може сам знайти її рішення. Консультант не спрямовує, не дає порад, не інтерпретує, не хвалить, не висловлює несхвалення, не висуває пропозицій.

Основна застосовувана ним техніка — «відбиток почуттів»: кожен раз, коли клієнт говорить, реакція консультанта полягає в повідомленні клієнтові, як він розуміє його думку чи почуття. За допомогою такого психологічного дзеркала клієнт краще розуміє власні проблеми.

Роджерс прийшов до висновку, що установки консультанта мають більше значення, ніж його техніка. Умови, необхідні для психотерапевтичного зміни особистості, створюються, якщо консультант здатний продемонструвати конгруентність, емпатію, розуміння світу клієнта і можливість донести це розуміння до клієнта, а також безумовне позитивне ставлення, тобто визнання особистості клієнта і повагу до нього, незалежно від його проблем або ступеня антисоціального.

Хоча досягнення Роджерса віталися колегами, тільки після публікації його вибраних есеїв в книзі «Погляд на психотерапію. Становлення людини»(1961, російський переклад 1994) праці вченого привернули увагу широкого кола читачів-неспеціалістів.

У 1960-і роки Роджерс став лідером руху, що отримав назву«груп зустрічей»(групової психотерапії).

Помер Роджерс в Ла-Джоллі (шт. Каліфорнія) 4 лютого 1987 року.