День святих апостолів Петра і Павла у західних християн

Апостоли Петро і Павло особливо шануються як учні Ісуса Христа, які після смерті і воскресіння Христа почали проповідувати і поширювати вчення Євангелія по всьому світу.

Свято святих апостолів Петра і Павла (Feast of SS. Peter and Paul) спочатку було введене в Римі, єпископи якого за вченням Західної Церкви вважаються наступниками апостола Петра, а потім поширився і в інших християнських країнах.

Петро (первісне ім'я Симон) займався риболовлею і був покликаний Ісусом Христом в апостоли разом із братом Андрієм. Петро отримує призначення стати «основою» церкви Христа, йому вручаються ключі небесного царства. Згідно з ученням Римсько-католицької церкви, це наречення (і особливо слова про «ключі від Царства Небесного») вказує на те, що Петрові була вручена реальна влада і юридичні повноваження і що ці повноваження — у силу того, що церква буде існувати до кінця часів, — повинні бути передані його наступникам. Петро був першим з апостолів, кому Христос з'явився після свого воскресіння. Після смерті Христа Петро займався проповідницькою діяльністю.

В Католицькій Церкві згідно з положенням Петра як «глави апостолів» і спадкоємця Христа, існує вчення про примат Римського папи як єдиного глави церкви.

Павло (до хрещення Савл), перший із християнських письменників, чиї твори дійшли до нас, і найавторитетніша фігура в історії християнської думки. Його погляди відіграли величезну роль у формуванні християнства як самостійної релігії.

Павло народився в малоазійському місті Тарс в фарисейської родині. Ревнитель єврейського закону, Савл жорстоко переслідував християн, вважаючи, що це шкідливе єретичне вчення. Випробувавши чудове бачення на шляху в Дамаск, Савл приймає хрещення і стає ревним проповідником християнства серед язичників. Павло шанується церквою як першопрестольний апостол. Церква приписує йому 14 послань, включених у Новий Завіт.

Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру Христову в один день (67 рік н.е.) в Римі. Павло, як римський громадянин, «усічений мечем» (тобто обезголовлений), Петро розп'ятий. Оскільки він вважав, що не гідний бути розп'ятим на хресті, як Спаситель, його, за власним проханням, розіп'яли «стрімголов» (тобто вниз головою). Він був похований на Ватиканському пагорбі, і над місцем його поховання в даний час розташований головний вівтар собору святого Петра.

Православна церква вшановує апостолів Петра і Павла 12 липня .