Католицький день святого Антонія
Святий Антоній Падуанський (St. Anthony of Padua) — безсумнівно, один з найулюбленіших і широко шанованих святих Католицької церкви.
Він народився близько 1195 в Лісабоні, в знатній сім'ї і при хрещенні отримав ім'я Фердинанд. У 15-річному віці він вступив до монастиря Чину регулярних каноніків святого Августина в Коїмбре, де отримав солідне біблійне освіту, а в 1220 році був висвячений у священики.
Тоді ж в церкву Святого Хреста в Коїмбре були привезені останки п'яти францисканських первомученика, загиблих заради Христа під час своєї місії в Марокко, де вони проповідували серед мусульман. Це справило на молодого священика таке глибоке враження, що він вирішив стати францисканцем. У громаді Менших Братів йому дали чернече ім'я — Антоній.
Після місіонерської подорожі до Північної Африки, яке Антоній змушений був перервати через важку хворобу, він відправився в Італію. Глибоке знання біблійних текстів, красномовство і вміння привернути увагу слухачів збирали на його проповіді багато народу. Крім того, він викладав богослов'я в Болоньї, Монпельє, Тулузі і Падуї і став одним з перших організаторів системи освіти в Ордені. Останні роки життя Антоній провів у Падуї, де й помер 13 червня 1231.
Антоній залишив пам'ять про себе не тільки як про прекрасне священику, проповідника і богослова, але і як про великого чудотворця: Господь здійснював через нього численні чудеса, щоб явити Своє всемогутність, славу і милосердя навіть закоренілим грішникам і допомогти їм знайти шлях істини у зверненні до Бога.
Мабуть, не було людини, яка, одного разу зустрівши Антонія, засумнівався б у його святості. Тому не дивно, що він був зарахований Папою Григорієм IX до лику святих вже в 1232 році — через менш року після кончини.
Уже в 13 столітті віруючі стали звертатися в молитвах до Антонія як до чудотворцеві і помічникові у набутті втрачених цінностей (у тому числі духовних), а також як до покровителя у сімейних справах.
У Падуї виникла традиція шанування святого по п'ятницях (в день його смерті) і по вівторках (день поховання). З 17 століття практика «вівторків святого Антонія» поширилася в Церкві повсюдно.
З кінця 19 століття став популярним також звичай (ініційований в 1886 році в Тулузі) збирати в церквах пожертви для бідних, що отримали назву «хліб святого Антонія».
Шанування святого Антонія поширилося і в руських землях — на території сучасної Росії, України і Білорусії, де в його честь було споруджено кілька десятків храмів і каплиць.
Збереглися свідчення шанування святого Антонія і серед православних: йому була складена служба на церковно-слов'янською мовою (південноруські служебники кінця 17 століття).
День пам'яті святого Антонія Католицька церква святкує 13 червня. Його мощі спочивають у Падуї, у величній базиліці, спорудженої на його честь і стала не тільки одним з головних францисканських духовних центрів, але й найвідомішої на весь світ святинею, яку щорічно відвідують мільйони паломників.
Головними атрибутами святого Антонія на іконах є книга — символ Слова Божого і просвіти та лілія, що символізує цнотливість. Крім того, іконографія Антонія в чому відображає події з житія святого: його зображують зціляючим хворих, з палаючим серцем або з полум'ям на долоні, під час проповіді рибам, з Немовлям Ісусом, проповедующим в гілках горіхового дерева, в сцені дива з ослом, які стали на коліна перед святими Дарами. Багато великі художники і скульптори присвячували святого Антонія свої твори.