29 травня 1453 упав Константинополь (сьогодні — Стамбул). Столицю Візантійської імперії захопили турки. Три дні тривав грабіж міста. У полон було взято понад 60 тисяч міських жителів. Останній імператор Візантії Костянтин XI Палеолог загинув у бою, а церква Святої Софії, головна в ті часи святиня православної Церкви, була перероблена в мечеть Айя-Софія (Aya Sofya).
Фрагмент ранньохристиянської мозаїки Софійського собораПо закінченні п'яти з половиною століть ця трагедія залишається приводом для урочистостей. Міська влада організують салюти і навіть відтворення подій. Вчені та громадські діячі проводять дискусії. На вулицях можна спостерігати маніфестації. Причому, з кожним роком наснагу турок при святкуванні цієї річниці зростає.
Нещодавно письменник Надим Гюрсель (Nedim Gursel) викликав бурю протестів у ісламістської пресі своїм твором «Роман завойовника». У ньому, зокрема, заявляється, що захват кривавим побоїщем є «колективної патологією», яка не має нічого спільного з гордістю нащадків Османов. Це твердження і викликало обурення турків, які вважають, що утримання Стамбула впливає якраз на почуття ідентичності турецького народу, і мусульманство, як і будь-яка монотеїстична релігія, яка ставить на чільне місце універсалізм, тут абсолютно ні при чому. І 29 травня так пишно зустрічається з далеким від конфесійних суперечок мотивами.
Сьогодні багатонаціональний Стамбул — колишня столиця Римської, Візантійської та Османської імперій — найбільше місто Туреччини з багатою історією, культурою та архітектурою.