День книги в Німеччині

День книги проходить в Німеччині щорічно 10 травня. Дата ця вибрана зовсім не випадково — вона нагадує мільйонам людей у ??всьому світі про справжнє обличчя фашизму. Саме 10 травня 1933 року в Берліні і деяких інших німецьких містах відбулася варварська акція спалення націонал-соціалістами книг, неугодних гітлерівському режиму.

Акція ця планувалася в надрах міністерства пропаганди Німеччини ще в лютому 1933 року. Авторство її приписують філолог-германіст, доктору Геббельсу, незадовго до цього призначеному міністром названого вище відомства.

Публічне спалення книг було направлено, по-перше, на залякування «середньої людини», звиклого ставитися з повагою до друкованого слова, по-друге, на залучення молоді на бік націонал-соціалістів. Вона давала можливість молоді відчути радикалізм нової влади, а також те, що нова влада покладає на неї великі надії. Саме студентам пропонувалося основна роль у майбутній інквізиції книг.

Публічні акції спалення книг проходили в багатьох, в основному університетських, містах країни: Бонні, Франкфурті-на-Майні, Мюнхені. На «святі багаття» зобов'язані були присутніми викладачі та ректори університетів. «Спочатку письменники — потім викладачі» — шепотілися студенти.

Оскар Марія Граф, відомий німецький письменник, не знайшов свого прізвища в списку спалюваних книг. Однак, це зовсім не обрадувало його. «Я все життя прагнув писати правду!» — Звернувся він до властей. «Чому ж ви не палить і мої книги? Невже я погано писав?».

20 тисяч книг було віддано вогню тільки в Берліні. В основному, книги єврейських авторів, а також твори марксистського і пацифістського характеру. Праці Альберта Ейнштейна, Карла Маркса, твори Генріха і Томаса Маннов, Стефана Цвейга, Еріха Кестнера, Зигмунда Фрейда та інших.

Акція Геббельса принесла очікуваний ефект. Революційний запал і радикалізм, конфлікт поколінь і амбітність молодих вчених — все було вміло використано для залучення молоді на бік націонал-соціалістів. Німецькі студенти початку 1930-х років скоїли найбільшу запаморочливу університетську кар'єру за всю історію Німеччини. Тепер молодь залишалося тільки організувати. З цим завданням нацистський режим впорався дуже скоро.

«Свято багаття» послужив відправною точкою введення тотальної цензури.

За роки нацистської диктатури список заборонених книг виріс до 5,5 тисяч творів. Деяких авторів заборонили повністю, інших частково. Під прес державної пропаганди потрапили і письменники, і поети, і вчені. Німецька література виявилася задавленою. В еміграцію виїхали майже всі видатні письменники — родина Манн (Томас і Генріх), Ремарк, Фейхтвангер, Стефан Георге, Бертольт Брехт. Ті ж, хто залишився, або перестали писати, або стали жертвами невідомих вбивць. Із знаменитих письменників лише Ернст Юнгер і Готфрід Бенн залишилися лояльно налаштованими по відношенню до режиму. Доля німецьких емігрантів складалася драматично, а деколи трагічно. Курт Тухольський, Карл Ейнштейн, Вальтер Беньямін, Стефан Цвейг добровільно покинули життя, зробивши суїцид.

Зараз події 1930-х років у Німеччині представляються нам жахливими і неймовірними. І все ж ніколи не слід забувати про них, щоб не допустити повторення «багаття» в майбутньому. Для цього на сучасній площі Бебельплатц, де колись палили книги, знаходиться один з найбільш вражаючих пам'ятників Німеччини — «Versunkene Bibliothek» («потонулого бібліотека»). Його автор — ізраїльський архітектор Миха Ульман (Micha Ullmann), батьки якого покинули Німеччину в 1933 році.

У центрі площі, під товстим квадратом скла, знаходиться біла кімната з порожніми книжковими полицями. Магічне світіння, що поширюється з-під скла, притягує перехожих. Порожній простір під землею передає ідею втрати. А поруч зі скляною плитою — маленька пояснювальна табличка: «На цій площі 10 травня 1933 нацистські студенти палили книги».