День Даждьбога — Овсень великий

Даждьбог — Даб', Радегаст, Радігош, Сварожич — це різні варіанти імені одного і того ж бога. Бога родючості і сонячного світла, живлющої сили. Він вважається першопредком слов'ян (слов'яни по тексту «Слова о полку Ігоревім» — Дажбожого онуки).

За слов'янськими переказами, Даждьбог і Жива разом відродили світ після Потопу. Лада, мати Живи, поєднала шлюбом Даждьбога і Живу. Потім обручені боги народили Арія, за легендами, прародителя багатьох слов'янських народів — чехів, хорват, київських полян.

Шанувався в цей день і Ярило (Сонце), лик Даждьбога, відродження природи. Бога Яру часто порівнювали з орачем і воїном Арієм, сином Даждьбога. Арій шанувався, подібно Яру, втіленням Роду (в інших тлумаченнях — Велеса або Даждьбога).



У день Даждьбога люди раділи, що Даждьбог відкинув Марену і заручився з Живий. Це означало закінчення довгої Зими, початок Весни і Літа. У цей час у ведичних храмах і на зораних полях шумно славили Дажбога.

«Славимо Дажбога. Хай буде він нашим покровителем і заступником від Коляди й до Коляди! І покровителем плодів на полях. Він траву дає худоба наша в усі дні. І корови множаться, і множаться зерна в коморі. І меду він не дає заграти. Він бог Світла. Дякуйте Сварожича, отрекающегося від Зими і поточного до Лету. І йому ми славу співаємо на полях, оскільки він — батько наш»/ Вел. 31 /.

День Даждьбога — це і час першого вигону худоби на пасовища. Тому Даждьбогу палили вогні і просили його охороняти худобу:

Ти, Дажьбоже хоробрий!
Спаси худобину, охрани її від похітчіков!
Охорону від ведмедя лютого,
Збережи і від вовка хижого!

Вважалося, що в цей день бог Велес украв у Перуна хмари-корови і заточив їх у горах Кавказу. Тому Яру, Даждьбога і Перуна просили визволити хмари, інакше все живе на Землі загине. Славлять в цей день перемогу Дождьбога над Велесом.