Бельтайн

Що відзначається в ніч на 1 травня свято Бельтайн (Beltane або Beltaine) був одним з двох найважливіших свят кельтського календарного року, який ділився на два рівні періоди, що відкривалися великими святами — Самайн (Samhain) 1 листопада і Бельтайн (Бельтейн) — 1 травня. Ці дати були пов'язані з найважливішими віхами скотарського календаря — вигоном худоби на літні пасовища в перші числа травня і повернення його в стійла на зимовий період — до 1 листопада.

З давнини обряди, приурочені до цих двох святкових днях, мали велику схожість між собою, так як по суті смислове значення їх збігалося: обрядовими діями люди прагнули забезпечити благополуччя своєї сім'ї, всієї громади, зберегти основу їхнього добробуту — худобу і посіви. Як і на Самайн, центральним ритуалом свята Бельтайн було розпалювання великих багать на вершинах гір або розташованих поблизу селища високих пагорбів.

За своїм походженням цей обряд, судячи по окремим збереженим фрагментам і по опису його в історичних джерелах, пов'язаний з культом сонця, составлявшим важливу частину язичницьких вірувань древніх кельтів. Ось як описувався цей ритуал в середньовічних джерелах: в плині декількох днів перед 1 травня мешканці громади збирали паливо для багать Бельтайн. Тільки певні породи дерев можна було класти в такій, що вважався священним, вогонь. На вершині гори готували місце і паливо для двох багать, а навколо обох багать рили круглий рів, досить просторий, щоб вмістити всіх присутніх.

У переддень Бельтайн у всіх будинках селища гасили вогні. Задовго до світанку жителі виходили з будинків і починали підніматися вгору, по схилу, женучи перед собою весь свій худобу. Процесію очолювали друїди, одягнені в білі плащі. Досягнувши підготовленого для багаття місця, всі ставали в рів навколо багаття і мовчки чекали світанку. Коли схід починав червоніти, особливо шановані в селищі люди добували вогонь для багаття (шляхом тертя один об одного двох сухих шматків дерева).

Багаття запалювався з появою перших променів сонця. Співали урочистий гімн сонцю, після чого присутні тричі обходили по рову багаття, три рази також проганяли через вогонь худобу (по вузькому проходу між вогнищами), з запаленими смолоскипами в руках обходили тварин, навколо своїх земельних ділянок і будинків. Цими ж смолоскипами запалювали і новий вогонь у вогнищі.

Мета церемоній з вогнем була двояка: більш давня — умилостивлення і шанування сил природи, і перш за все бога сонця, спрямоване на те, щоб зберегти неушкодженими стада, отримати хороший приплід худоби, урожай на полях. На Шетландських островах ці вогнища горіли зазвичай три дні, і в ці дні рано вранці кожен житель селища повинен був вітати сонце, сказавши йому: «Доброго ранку!» («Gude morneen!»).