День працівників кримінального розшуку України

У 1873 році в Києві офіційно почала функціонувати перша українська розшукова частина, а перші підрозділи карного розшуку були сформовані у відділеннях царської поліції. Перша розшукова частина була експериментальною і буквально через рік була розформована у зв'язку з відсутністю фінансування з боку міської Думи.

15 квітня 1919 Декретом Раднаркому України «Про організацію судово-карного розшуку»було утворено відділення судово-кримінального розшуку і закріплена його правова база. Обов'язки розшуку полягали в проведенні підготовчої до попереднього слідства діяльності органів звинувачення.

У перші роки Карний розшук підпорядковувався Народному комісаріату юстиції і складався з судово-карного розшуку і судово-карної міліції; судово-карний розшук відповідав за безпосередньо оперативно-розшукову діяльність, а міліція займалася дізнанням.

Положення про органи карного розшуку було введено в дію Народним комісаріатом юстиції 11 травня 1919 року. А в лютому 1920 року карний розшук перейшов у відомство НКВД, тоді-то і відбулося його об'єднання із загальною міліцією. З роками правова база, підпорядкування та структура карного розшуку змінювалися не раз, але завдання не змінювалися ніколи.

Починаючи з 2001 року центральний орган служби карного розшуку називається Департаментом карного розшуку МВС України, основними завданнями якого є попередження, припинення і розкриття всіх видів кримінальних злочинів, а також розшук злочинців, що сховалися.

У 2009 році Кримінальний розшук України відзначив 90-річчя. Багато висококваліфіковані співробітники були нагороджені почесними грамотами та медалями. А напередодні 90-річчя біля будівлі МВС у Києві був відкритий пам'ятник знаменитим літературним сищикам Глібу Жеглову і Володимиру Шарапову — «Місце зустрічі змінити не можна».