Міжнародний день руху опору відзначається щорічно 10 квітня і присвячений всім, хто протидіяв фашистам під час Другої світової війни на теренах, окупованих військами Третього рейху.
Рух опору було організовано за участю жителів окупованих територій, що протистояли німецьким військам, і відрізнялося різноманіттям форм боротьби проти окупантів. Найпоширенішими були: антифашистська агітація і пропаганда, видання підпільної літератури, страйки, диверсії і саботаж на транспорті та на підприємствах, що випускали продукцію для окупантів, збройні напади для знищення зрадників і представників окупаційної адміністрації, збір розвідувальних даних для армій антифашистської коаліції, партизанська війна. Вищою формою руху опору було всенародне збройне повстання.
Найбільшого розмаху рух опору придбало на території Радянського Союзу, в Італії, Польщі, Франції, Югославії, Болгарії та низці інших країн.
У деяких країнах (Югославія, Польща, Чехословаччина, Франція, Бельгія, Італія, Греція, Албанія, В'єтнам, Філіппіни) рух опору переросло в національно-визвольну війну проти фашистських загарбників. В Югославії та Албанії національно-визвольна війна проти окупантів злилася з громадянською війною проти внутрішньої реакції, що виступала проти визвольної боротьби своїх народів. У Нідерландах, Данії, Норвегії провідними формами руху були страйковий рух і антифашистські демонстрації. У Німеччині основним методом стала законспірована діяльність підпільних антифашистських груп по залученню населення до боротьби проти фашизму, розповсюдження агітаційних матеріалів, надання допомоги викраденим до Німеччини іноземним робітником і військовополоненим і т. п.
У кожній окремій країні рух опору було глибоко національним за своїм характером, але, в той же час, це була інтернаціональна рух, т. к. мало загальну для всіх борються народів мета — розгром сил фашизму, звільнення від загарбників територій окупованих країн.
Дії учасників руху в різних країнах істотно сприяли перемозі антигітлерівської коаліції і наблизили закінчення війни.