Водопілля — іменини Водяного

Це свято, навіть, швидше, обряд, дуже древній , що зародився на Русі в період двовірства. Іноді водопілля називають Переплуття, Днем Водяного, іменинами Водяного або Микитою водопілля, але сутність залишається незмінною — в третій день цвітіння (3 квітня) на Русі шанували пробудження від зимової сплячки Водяного, русалок і всій водної живності.

Разом з приходом весни і пробудженням природи прокидається від зимової сплячки і Водяний. За довгу холодну зиму дідусь-Водяний ослаб і зголоднів. Прокинувшись, Водяний відразу бажає поживитися чим-небудь, а потім йде оглядати да оглядати своє водяне царство.

У цей день опівночі рибалки приходили до води почастувати і задобрити дідуся-Водяного.

Кажуть, що рибалки пригощали Водяного, утапливая кінь і примовляючи: «Ось тобі, дідусь, Гостинець на новосілля: Люби, даруй нашу сім'ю». Для цього випадку купували у циган саму непридатну кінь. Коли ж рибалки задобрять його добрим гостинцем, конячка, то він упокорюється, стереже рибу, переманює до себе великих риб з інших річок, рятує рибалок від бурі і потоплення, не рве неводів і бреднів.

У деяких областях риболови наділяють Водяного гостинцем, виливаючи в річку олія, примовляючи: «Ось тобі, дідусь, гостинцю на новосілля. Люби да даруй нашу сім'ю».

Приблизно з цього часу слов'яни чекали початку льодоходу і розливу річок. З цього приводу існувала і прикмета: коли в цей день рибалки приносили Водяному корм, то обов'язково примічали: «Якщо лід в цей день не рушить, то й рибний лов у цьому році буде худий».