День пам'яті святителя Спиридона Триміфунтського, чудотворця


Святитель Спиридон Триміфунтський (Саламинского), чудотворець, народився в кінці 3 століття на острові Кіпр. З дитячих років Спиридон пас овець, чистої і богоугодним життям наслідував старозавітним праведникам: Давида — в лагідності, Якову — в серцевої доброті, Авраамові — в любові до мандрівникам. У зрілому віці святий Спиридон став батьком сімейства. Надзвичайна доброзичливість і душевна чуйність привертали до нього багатьох: бездомні знаходили в його домі притулок, мандрівники — їжу і відпочинок. За невпинну пам'ять про Бога та добрі справи Господь наділив майбутнього святителя благодатними дарами: прозорливості, зцілення невиліковних хворих і вигнання бісів.

Після смерті дружини, в царювання Костянтина Великого (324-337) і його сина Констанція (337-361), Спиридон був обраний єпископом міста Тріміфунта. В його особі паства придбала велелюбного батька. Під час тривалої посухи і голоду на Кіпрі, по молитві святителя Спиридона, пішли дощі, і лихо припинилося. Доброта у святого поєднувалася зі справедливою строгістю по відношенню до людей негідним. За його молитві був покараний немилосердний хлеботорговец, а бідні селяни позбавлені від голоду й злиднів.

Багато чудес здійснив святитель Спиридон. Одного разу під час Богослужіння в лампаді догорав ялин, і вона стала вгасати. Святитель засмутився, але Господь потішив його: лампада чудово наповнився оливою. Відомий випадок, коли святому Спиридону незримо співслужили ангели, і після кожної єктенії чулося спів ангелів: «Господи, помилуй». Святитель зцілив важкохворого імператора Констанція, розмовляв зі своєю померла дочкою Іриною, вже приготовленої до поховання, оживив благодаттю Божою померлої дитини, а потім і його мати, побачивши чуда спав бездиханно.

Передбачивши таємні гріхи людей, святий закликав їх до покаяння і виправлення. Тих, хто не дослухався голосу совісті і словами святого, осягало покарання Боже.

Як єпископ, святий Спиридон являв пастві приклад доброчесного життя і працьовитості: пас овець, прибирав хліб. Він надзвичайно дбав про строгому дотриманні церковного чину і збереженні у всій недоторканності Священного Писання. Святитель суворо викривав священиків, які у своїх проповідях неточно вживали слова Євангелія та інших богонатхненних книг.

Господь відкрив святителю наближення його кончини. Останні слова святого були про любов до Бога і ближніх. Близько 348 року під час молитви святитель Спиридон відійшов до Господа. Поховали його в храмі на честь святих апостолів в місті Тріміфунта. У середині 7 століття мощі святителя були перенесені до Константинополя, а в 1453 році — на острів Керкіра в Іонічному морі (грец. назва острова — Корфу).

Тут, в однойменному місті Керкіра (головне місто острова) і понині зберігаються святі мощі святителя Спиридона в храмі його імені. П'ять разів на рік на острові здійснюється урочисте святкування пам'яті святого Спиридона.

Святитель Спиридон Триміфунтський спрадавна шанується і на Русі. «Сонцестояння», або «поворот сонця на літо» (25 грудня нового стилю), що співпадає з пам'яттю святителя, називали на Русі «Спірідоновим поворотом». Особливим шануванням користувався святитель Спиридон в древньому Новгороді та Москві. У 1633 році в Москві був споруджений храм в ім'я святителя.

У московській церкві Воскресіння Словущого (1629) знаходяться дві шановані ікони святителя Спиридона з часткою його святих мощей.