У перекладі з тюркського слово Нардуган означає «народжений сонцем»  і символізує язичницький культ Сонця.  
 
 Проведення свята припадає якраз на час, коли починає рости світловий день.  Починається свято в дні зимового сонцестояння та святкується аж до святкування Різдва Христового — з 25 грудня до 7 січня. 
 
 Можна сказати, що Нардуган — це, практично, ті ж Святки.  Основні святкування розгортаються разом із збільшенням світлового дня і, відповідно, посиленням сонця, коли, за повір'ями, слабшає дія темних сил. 
 
 Свято символізує пробудження природи і торжество життя.  У свято ряджені з обрядовими піснями ходили по домівках, бажаючи всім радості, здоров'я, достатку.  Ряджених пригощали, як і на святочних колядках.  У Нардугане також присутні ворожіння, характерні для святочних свят.  
 
 Це свято під різними назвами відомий у всіх східних народів Росії.  Татари, башкири і удмурти святкують Нардуган, татари-кряшени — Раштуа, чуваші — Нартаван, ерзя — Нардава, мокша — Нардаван.