8 грудня 1992 року на 11-й сесії Верховної Ради Республіки Узбекистан був одноголосно прийнятий Основний закон країни — Конституція Узбекистану.
У той же день президент Іслам Карімов підписав закони "Про прийняття Конституції Республіки Узбекистан», «Про оголошення Дня прийняття Конституції Республіки Узбекистан всенародним святом», «Про порядок введення в дію Конституції Республіки Узбекистан».
Конституція Узбекистану пройшла експертизу фахівців Організації Об'єднаних Націй, Ради з безпеки і співробітництва в Європі, вчених, юристів США, Великобританії, Франції та багатьох інших країн, вона закріпила засадничі положення демократії:
— Узбекистан — суверенна демократична республіка (ст. 1);
— Держава виражає волю народу, служить його інтересам. Державні органи і посадові особи відповідальні перед суспільством і громадянами (ст. 2);
— Народ є єдиним джерелом державної влади (ст. 7);
— Народ Узбекистану становлять громадяни Республіки Узбекистан незалежно від їх національності (ст. 8);
— Найбільш важливі питання суспільного і державного життя виносяться на обговорення народу, ставляться на загальне голосування (референдум) (ст.9).