День коваля в Білорусі

14 листопада в Білорусі відзначається народне свято Кузьми — покровителя ковалів. Тому цей день називають ще й професійним святом цих майстрів — Днем коваля.

Ковальська справа — це одне із старовинних і найбільш шанованих ремесел. Здавна ковалі поважалися і чтились в народі. Стати ковалем не так просто, як здається. Навчання і в наші дні займає достатню кількість часу, а колись справі коваля вчилися від 3 і до 10 років.

Кузня зазвичай стояла на узбіччі села, і завжди звідти долинало веселе дзенькіт заліза — коваль працює. Підковує коней, виплавляє серпи і коси, ножі і ножиці. У народі коваля вважали богатирем, в чиїх руках залізо і вогонь стають слухняними. Не кожному під силу приборкати такі стихії.

До 12 століття ковалі були «за сумісництвом» і Гутник — майстрами по виплавці заліза з болотної або озерної руди, з якого потім кували різні предмети праці, зброю і прикраси. Приблизно в кінці 11 — початку 13 століття ковалі стали окремими самостійними майстрами. В 14-17 століттях відбувся поділ ковалів на окремі професії — мечники, ратники, замочники.

Міські ковалі належали до стану міщан і з 16 століття мали право об'єднуватися в цехи. У другій половині 17 століття багато білоруських ковалі працювали в Московії, Італії, Венеції та Франції. Навчання могла тривати до 10 років, після чого учні ставали підмайстрами. Для отримання статусу майстра коваль повинен був здійснити «подорож» по ремісничим центрам і зробити якусь певну річ, яку оцінювали голови різних цехів. Брали до уваги прикраса, складність і тривалість кування, а також міцність, якщо мова йшла про зброю.

Сільські чи сільські ковалі не вступали в цеху і задовольняли потреби вузького кола споживачів — односельців і жителів околишніх сіл. Найчастіше робили потрібні в побуті речі: підкови, замки, оббивку для скринь. Передача майстерності відбувалася шляхом прийому в учні. Ними найчастіше ставали члени однієї сім'ї — племінники, брати й сини.

До кінця 19 століття в кожному повіті Білорусі налічувалося до 50 сільських ковалів. Зазвичай вони працювали разом з помічниками-молотобійця. Крім гарячою і холодною кування ковалі здійснювали зварку, різні слюсарні і паяльні роботи.

Так як професійна діяльність коваля добре оплачувалася і була шанованою, хоч деколи і важкої, то підростаюче покоління у селі неодмінно хотіло вступити в спільноти ковалів . Щоб бути схожими, діти вигадували різні ігри, де б фігурували коваль або його діяльність. У білоруському фольклорі до наших днів дійшло величезна кількість таких ігор.

Незважаючи на те, що сучасна промисловість потіснила кустарні ремесла, професія коваля залишається дуже шанованою. Навколо неї досі витає ореол містики і загадки. А ковані вироби сьогодні — це дорогі предмети розкоші. Найчастіше — це красиві, витончені твори мистецтва.

Крім дня свого покровителя Кузьми, ковалі часто влаштовують свята своєї професії на різних фестивалях і виставках. Наприклад, під час Слов'янського базару у Вітебську щорічно проходить Бал Гефеста. Там майстри вогню та заліза демонструють вміння перетворювати метал у квіти, метеликів або навіть головний убір.