Всесвітній день аудіовізуального спадщини

Зберегти аудіовізуальний спадщина світу — значить зберегти нашу колективну пам'ять та забезпечити її передачу майбутнім поколінням. Ми повинні знати минуле, щоб формувати наше спільне майбутнє на основі діалогу і взаєморозуміння.
Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова

У 2005 році на своїй 33-й сесії Генеральна конференція ЮНЕСКО затвердила резолюцію, в якій проголосила 27 жовтня Всесвітнім днем ??аудіовізуального спадщини (World Day for Audiovisual Heritage) — в ознаменування річниці прийняття у 1980 році Рекомендації про охорону і збереження рухомих зображень. У резолюції підкреслюється, що для збереження аудіовізуального спадщини потрібні особливі зусилля, оскільки носії інформації дуже вразливі і недовговічні.

До аудіовізуального спадщини відносяться фільми, радіо-і телевізійні програми, аудіо-та відеозаписи. Масове поширення подібних документів почалося у 20 столітті, а зараз вони є одним з основних носіїв первинної інформації. Вони допомагають долати мовні та культурні кордони, однаково ефективно сприймаються на слух або візуально як грамотними, так і неграмотними людьми. Іншими словами, аудіовізуальні документи стали доповненням до традиційних письмовим носіям.

За словами генерального директора ЮНЕСКО Ірини Бокової, аудіовізуальні матеріали «слід розглядати як дзеркало людської творчості і живу тканину наших культур».

— Збереження цієї спадщини залежить від усвідомлення його справжньої цінності, — зазначила Ірина Бокова з нагоди Всесвітнього дня. — На жаль, значна його частина вже безповоротно загинула в результаті нерозуміння його цінності, хімічного розпаду або технологічної відсталості. Але чи можна собі уявити втрату таких відбитих нами доленосних моментів, як перша висадка людини на Місяці або вихід на свободу Нельсона Мандели?

Аудіовізуальне спадщина за своїм характером вразливе. У зв'язку з цим ЮНЕСКО взяла на себе провідну роль у справі збереження цих недовговічних матеріалів і обміну ними. Створений у 1997 році міжнародний реєстр «Пам'ять світу» нараховує нині близько 200 найменувань документальної спадщини, включаючи аудіовізуальні, які мають всесвітнє значення.

Аудіовізуальна історія Росії зберігається в Державному фонді телевізійних і радіопрограм. Архів налічує близько 1,5 мільйона одиниць.