Свято малюнків Білорусі

Це свято відзначався жителями Білорусі, які хоч якось причетні до даної професії, 25 жовтня (12 жовтня за старим стилем).

Здавна робота мельника поважалася і шанувала. Адже в селі без мельника — ніяк. Особливо це виявлялося восени, коли урожай був зібраний, а на столи так і просилися свіжі короваї. Односельці завжди намагалися догодити представникам настільки давньої професії, адже від них безпосередньо залежало якість вживаного хліба. Тому часто мельники були заможними селянами. Адже недарма в народі ходила таке прислів'я: «Мельнікава карів, дзеўка папова и еканомава кабила ніколі галоднимі НЕ билі» («Мельникова корова, донька попова і Старостіна кобила ніколи голодними не були»).

Існування свята малюнків восени не випадково, адже до цього часу хліб майже весь перемолоти, наставала пора, нехай нетривалого, але відпочинку.

Білорусь — країна річок і озер. Невже хтось буде сам крутити жорна, якщо це з успіхом може зробити вода? І до наших часів збереглося безліч млинів, як водяних, так і вітряних. Водяні, наприклад, є в Івье (правда зараз там магазин), в Гольшанах — вона і зараз меле муку.

Здавна з млинами зв'язувалися різні легенди та байки. Найчастіше мова в них йшла про живуть серед жорен чаклунів. Ще говорили (мабуть, від заздрощів), що вони крутять крила млина, коли немає вітру, і носять важкі мішки, допомагаючи господареві. Господар же у вигляді плати дозволяє їм жити під дахом млини.

Про те, що мельники грали в суспільстві досить значиму роль (хоч їм і заздрили) говорять різні казки та прислів'я, складені народом, танець «Мельники» і цикл ігор під загальною назвою «Млин», тобто млин.

Всім було весело і добре. Обговоривши успішні справи мельника і обсмеянний його, на ранок селяни споряджали коней і обозом тяглися на горочку — до млина. Адже без хліба — ну ніяк!