Це свято відзначався жителями Білорусі, які хоч якось  причетні до даної професії, 25 жовтня (12 жовтня за старим стилем).  
 
 Здавна робота мельника поважалася і шанувала.  Адже в селі без мельника — ніяк.  Особливо це виявлялося восени, коли урожай був зібраний, а на столи так і просилися свіжі короваї.  Односельці завжди намагалися догодити представникам настільки давньої професії, адже від них безпосередньо залежало якість вживаного хліба.  Тому часто мельники були заможними селянами.  Адже недарма в народі ходила таке прислів'я: «Мельнікава карів, дзеўка папова и еканомава кабила ніколі галоднимі НЕ билі» («Мельникова корова, донька попова і Старостіна кобила ніколи голодними не були»).  
 
 Існування свята малюнків восени не випадково, адже до цього часу хліб майже весь перемолоти, наставала пора, нехай нетривалого, але відпочинку.  
 
 Білорусь — країна річок і озер.  Невже хтось буде сам крутити жорна, якщо це з успіхом може зробити вода?  І до наших часів збереглося безліч млинів, як водяних, так і вітряних.  Водяні, наприклад, є в Івье (правда зараз там магазин), в Гольшанах — вона і зараз меле муку.  
 
 Здавна з млинами зв'язувалися різні легенди та байки.  Найчастіше мова в них йшла про живуть серед жорен чаклунів.  Ще говорили (мабуть, від заздрощів), що вони крутять крила млина, коли немає вітру, і носять важкі мішки, допомагаючи господареві.  Господар же у вигляді плати дозволяє їм жити під дахом млини.  
 
 Про те, що мельники грали в суспільстві досить значиму роль (хоч їм і заздрили) говорять різні казки та прислів'я, складені народом, танець «Мельники» і цикл ігор під загальною назвою «Млин», тобто  млин.  
 
 Всім було весело і добре.  Обговоривши успішні справи мельника і обсмеянний його, на ранок селяни споряджали коней і обозом тяглися на горочку — до млина.  Адже без хліба — ну ніяк!