Пам'ять благовірних князів Феодора Смоленського і чад його Давида і Костянтина
Святий благовірний князь Феодор, Смоленський і Ярославський, на прізвисько Чорний, народився в грізну для Русі годину монгольського нашестя, близько 1237-1239 року, і був у хрещенні названий в ім'я святого великомученика Феодора Стратилата, особливо шанованого руськими князями-воїнами.
Військовими подвигами призначено було Богом прославитися в Руській землі і святому князеві Феодору. У 1239 році, коли молитвами Пресвятої Богородиці святий воїн-мученик Меркурій позбавив Смоленськ від Батиєва полону, отрока Феодора в місті не було: його відвезли і сховали на час війни у ??безпечному місці. У наступному, 1240 році помер його батько, князь Ростислав, правнук благовірного князя Ростислава, Смоленського і Київського. Старші брати, спадкоємці, поділили між собою землі батька свого, виділивши молодшому — отрокові Феодору маленький Можайськ. Тут пройшло його дитинство, тут навчався він Священному Писанню, церковній службі і військовому мистецтву.
У 1260 році святий князь Феодор одружувався на Марії Василівні, дочці святого благовірного князя Василя Ярославського, і став князем Ярославським. У них народився син Михайло, але незабаром святий Феодор овдовів. Він багато часу проводив у ратних працях і походах, сина його виховувала теща, княгиня Ксенія.
Феодор Смоленський з чадами Давидом і КонстантіномВ 1261 стараннями святого Олександра Невського і митрополита Кирила III в Сараї, столиці Золотої Орди, була установлена ??єпархія Руської Православної Церкви. У 1276 році Константинопольський Собор під головуванням патріарха Іоанна Векка відповідав на запитання російського Сарайської єпископа Феогноста про порядок хрещення татар і прийнятті в православ'я колишніх серед них монофізитів і несторіан.
В ці роки і опинився в Орді святий князь Феодор. Відрізнився ратними подвигами в осетинському поході, він викликав до себе особливе розташування хана Менгу-Темира, шанобливо ставився до Православної Церкви, видав перший ханський ярлик про церковну недоторканності митрополитові Кирилу.
У літописі сказано: «А князя Феодора Ростиславича цар Менгу-Темір і цариця його вельми любяше і на Русь його не хотяше пустіті мужності заради і краси обличчя його». Три роки пробув святий Феодор в Орді, де він одружився на татарській царівну, яка прийняла святе Хрещення. Там, в Орді, і народилися у святого Феодора його сини — святий благовірний князь Давид і святий благовірний князь Костянтин.
Величезний вплив, яке святий Федір набув в Орді, він використовував на славу Руської землі і Руської Церкви. Православ'я все більш зміцнювалося серед татар, ординці засвоювали руські звичаї і традиції. Російські купці, зодчі, майстри несли руську культуру на береги Дону, Волги, Уралу і далі до самої Монголії. Так починалося велике місіонерське рух Руської Церкви на Схід.
Після того, як Феодору «прийшла звістка з Русі, від граду Ярославля, що його син перший, князь Михайло преставився», хан, давши князю багаті дари і велику дружину, відпустив його на Русь. Знову ставши князем в Ярославлі, святий Феодор почав ревно піклуватися про посилення і упорядкованих свого міста і князівства. Слава його гриміла по всій Русі, всі князі шукали з ним дружби і союзу.