День державної мови в Киргизстані

Державна мова Киргизстану — киргизький.

У 2009 році виповнилося 20 років з того дня, як в 1989 році Верховний рада Киргизької РСР одноголосно прийняв Закон «Про державну мову Киргизької РСР», яким закріпив за киргизьким мовою статус державної мови.

Законом Киргизької РСР від 23 вересня 1989 року «Про державну мову Киргизької РСР» визнавалося що:

У Киргизькій РСР забезпечується вільний розвиток мов інших національностей, що проживають в республіці.

У Киргизькій РСР кожен громадянин має право вільного вибору мови спілкування.

Статтею 16 даного закону передбачалося, що місцеві органи державної влади і управління на території компактного проживання національних груп (узбеки, таджики, німці, дунгани, уйгури та інші) поряд з державною мовою вправі застосовувати їх рідну мову. Особам, які не володіють цими мовами, забезпечується відповідний переклад.

Прийняття Закону «Про державну мову Киргизької РСР» зробило великий внесок у подальший розвиток киргизького мови, сприяло підняттю національної самосвідомості киргизького народу, підвищенню престижу державної мови.

2 квітня 2004 Законодавчими зборами Жогорку Кенеша Киргизької Республіки був прийнятий новий закон, колишній закон втратив чинність.

Киргизький мова — мову киргизько-кипчацької підгрупи, по іншому визначенню — східно-хуннской гілки тюркських мов. З близько 4 мільйонів осіб близько 2,5 мільйонів проживають в Киргизстані, решта компактно живуть у Китаї, Монголії, Афганістані, Пакистані, Казахстані, Узбекистані і Таджикистані. В Киргизькій мові розрізняють три діалекти: північний (основна база сучасної літературної мови), південно-східний і південно-західний.

Герой киргизького епосу «Манас» В історії киргизького мови виділяють три періоди: древнекиргизского (8-9 століття), среднекиргизскій (10-15 століття) і новокиргизскій (з 15 століття). В рамках останнього виділяють чотири етапи: з 15 до середини 18 століття, коли киргизькі племена, перебуваючи на півдні Киргизстану, зберігали тісні зв'язки між собою (арабо-персізми цієї епохи відрізняються однорідною адаптацією); із середини 18 століття до Великої Жовтневої революції, коли діалектні розбіжності заглибилися; радянський, коли з консолідацією нації формується єдиний національний мову киргизів; пострадянський період, визначальною тенденцією якого є бурхливий розвиток національної мови на народній основі при одночасному масовому запозиченні лексики з англійської та інших західних мов.

Киргизький мова має глибокі й багаті народно-поетичні традиції, його історія пов'язана з місцевою древнетюркської і древнекиргизского Руніком і письмовими пам'ятками Восточнотюркского варіанти тюрки. З перемогою єнісейських киргизів над Уйгурським каганатом в 840 році пов'язують початок становлення колосального за обсягом киргизького епосу «Манас», для повного виконання якого треба було б 6 місяців. Ім'я головного героя епосу асоціюється із мавзолеєм Манаса (14 століття) на річці Талас. Крім нього, на киргизької мовою створені Дастана — народні поеми «Кедейхан», «Курманбек», «Ер Тоштюк», «Джаниш-Баіш», «Ер Табилди», «Саринджи і Бокой», «Олджобай і Кішімджан» та ін

Письмова літературна традиція спирається на творчість акином Калігула і Аристанбека (19 століття), Токтогул Сатилганова (1864-1933), Баімбета Абдрахманова — Тоголок Молдо (1860-1942) та їх послідовників.

Основи киргизького мовознавства заклали видатні тюркологи Ігор Батманів (1906-1969) і Костянтин Юдахин (1890-1975).