Знайдення мощей преподобного Іова Почаївського

Преподобний Іов Почаївський народився близько 1551 в Галичині від благочестивих батьків на прізвище Залізо і був наречений у хрещенні Іваном. Він жив у важкі для Росії роки, коли на західних її околицях православний народ Волині і Галичини піддавався церковним і політичним утискам з боку польсько-литовських магнатів.

У десятирічному віці хлопчик залишив батьківський дім і просив ігумена найближчого Угорницького монастиря дозволити йому служити в обителі. Своєю ретельністю він завоював любов монастирського братства, прозорливий ж ігумен провидів у ньому великі духовні дари. На дванадцятому році життя Іван прийняв чернечий постриг з ім'ям Іов, а на тринадцятому — вже після багатьох чернечих подвигів — був висвячений в сан священика (згодом він прийняв схиму).

Известия про духовні подвиги Іова широко поширилися по всьому краю. До преподобному почали приходити вельможі, які просили духовного окормлення. Він став користуватися особливою довірою і заступництвом відомого захисника православ'я на Волині князя Костянтина Острозького. Князь звернувся до ігумена з проханням відпустити преподобного Іова в його князівський Дубенський Хрещений монастир. Ігумен погодився, і через деякий час преподобний Іов був поставлений на чолі Дубенської братії.

Особливо важливою для зміцнення православ'я на Волині була книговидавнича та літературна діяльність преподобного Іова. Довгі роки (до 1932 року) в Почаївському монастирі зберігався праця самого преподобного — «Книга блаженного Іова Почаївського, владні рукою його написана», що містить до 80 бесід, повчань, проповідей, а також виписки з святоотецьких аскетичних і полемічних творів.

Преподобний Іов ігуменствовал аж до 1649 року. Наступника собі він призначив майже в сторічному віці — на момент передачі сану преподобному було 98 років. Але і після цього Іов брав участь у найважливіших справах обителі. 2 листопада 1651 святий отримав одкровення про свою близьку кончину, а 9 листопада мирно відійшов в інший світ.

Преподобний Іов був похований біля печери, де трудився. Над його могилою часто бачили чудесне сяйво. Через сім років після кончини святої Іов тричі явився у сні митрополиту Київському Діонісію (Балабану) зі звісткою про те, що прийшов час відкривати його святі мощі. Нетлінні мощі преподобного Іова були перенесені в храм Живоначальної Трійці, де поряд з ними відбулося багато чудес.

Чудові зцілення від мощей преподобного Іова спонукали Святійший Синод вдруге відкрити їх, що й було здійснено 10 вересня 1833 року. Ця дата зараз вважається православним святом.