Річниця мученицької смерті Баба

У 1850 році Баб — пророк-предтеча Віри Бахаї, уроджений Мірза Алі Мохаммед (Mirza Ali Mohammed, близько 1819 — 9 липня 1850) — був страчений в Персії у віці тридцяти років. У цей священний день багаї утримуються від роботи.

У 1850 році Баба («Баб» у перекладі з арабської означає «Врата») етапували в Тебріз, де двічі розстріляли на міській площі біля стіни казарми. Його страта дивно висвітлюється в релігійній і світській літературі. Справа в тому, що солдати-мусульмани навідріз відмовилися стріляти в Баба, відчуваючи до нього глибоку симпатію.

Тоді виконання вироку доручили підрозділу вірмен-християн. Але і офіцер цього полку по імені Сам Хан не бажав проливати кров Баба, який проповідував велику ідею єдності християнської любові і мусульманської взаємодопомоги. Розповідають, що Баб упокоїв його такими словами: «Виконуй наказ, і якщо помисли твої чисті, Всевишній не залишить тебе в скрутному становищі».

Коли пороховий дим від залпу з 750 стволів розсіявся, натовпи глядачів були вражені: Баба на місці не виявилося. Неушкодженим залишився і прив'язаний поряд з ним його учень. Сам Хан відмовився відновлювати страту і повів своїх солдатів. Баба знайшли в тій самій камері, де він був напередодні. Другий раз Баба вже дійсно розстріляв інший полк, схилений до екзекуції за винагороду.

Був убитий і його супутник. Їх тіла були зрешетили кулями, але особи виявилися майже неушкодженими. Трупи страчених перенесли за місто на край рову, де вони залишалися два дні. На другий день з'явився російський консул з художником, який написав посмертний портрет Баба з його учнем.

Після страти останки Баба таємно зберігалися більше п'ятдесяти років, потім були перевезені в Святу Землю, і в 1909 році поховані в мавзолеї на схилах гори Кармель (Ізраїль).