Підписана Люблінська унія між Польщею і Великим князівством Литовським

Люблінська унія. Картина Яна Матейка
28 червня 1569 року в Любліні було підписано угоду про об'єднання Польщі і Великого князівства Литовського в одну державу — Річ Посполиту. Люблінська унія завершила процес об'єднання двох держав, що розпочався з підписання Кревської унії 1385 року, за якою великий князь литовський Ягайло, одружившись з польською королевою Ядвігою, проголошувався польським королем. У 1401 році Віленської-Радомська унія уточнила умови Кревської унії.

Розгляд питання про Люблінської унії почалося в січні 1569 року на спільному сеймі польських і литовських феодалів. Через боротьбу польської шляхти за домінування, а литовських вельмож — за збереження незалежності, сейм тривав з перервами до серпня 1569 року. Польському королю Сигізмунду II Августу вдалося зломити опір еліти Великого князівства Литовського, передавши Королівству Польському належали Литві Волинь, Поділля, Полісся і українські землі.

Люблінська унія передбачала встановлення в Польщі та Литві єдиної держави, загальної грошової системи, а також загального сейму. На чолі Речі Посполитої стояв король, якого обирали спільно польські та литовські феодали. Унія підтвердила приєднання до польської корони частині території Великого князівства Литовського, оголошувала загальним володінням Лівонію, скасовувала взаємні мита. Річ Посполита виступала як єдина держава також і на міжнародній арені.

Разом з тим унія не ліквідувала повністю державної відособленості Литви. У країні зберігалися особливе законодавство й суди, окремі вищі адміністративні посади, скарбниця, військо, офіційною мовою залишився російський (білоруський).

Протягом 17-18 століть ці елементи державності поступово відмирали. У травні 1791 року, згідно з Конституцією, прийнятою сеймом Речі Посполитої, була скасована польсько-литовська унія, і знищені, таким чином, останні залишки державності Литви.