У нью-йоркському готелі «Уолдорф — Асторія» пройшла презентація довгограючою пластинки

грамплатівки
21 червня 1948 компанія «Columbia Recording Corporation» (CRC) запросила на презентацію півсотні кореспондентів провідних американських газет. Поруч з колоною заввишки 2,5 метра, складеної із звичайних платівок із швидкістю обертання 78 обертів на хвилину, стояла 40-сантиметрова чарочка дисків нового типу, на 33,3 обороту.

На них була записана музика всіх носіїв першої колони. Після того як відзвучала перша мелодія — мі-мінорний концерт Мендельсона, — зал вибухнув оплесками. 23-х хвилинний концерт вмістився на одній стороні нової платівки 12-дюймового діаметра, тоді як старих знадобилося б не менше трьох, причому з перевертанням.

Довгограючі платівки призначалися для електроакустичного відтворення за допомогою електропрогравачів, електрофонів, а згодом і більш компактних радіол. Це винахід дало можливість значно розширити смугу записуваних частот від 50 до 16000 Гц, повністю зберегти тембр звуку, а також збільшити динамічний діапазон запису до 50-57 дб, знизити рівень шумів, набагато продовжити якісне звучання.

З появою довгограючих грамплатівок стали скорочуватися тиражі швидких (78 об. / хв.), і в кінці 1960-х років їх виробництво остаточно згорнули.

А сьогодні все грамплатівки вже стали раритетом ...